Marc 6
1 Il partit de là. Il vint dans son pays, et ses disciples le suivirent.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
2 Le sabbat étant venu, il se mit à enseigner dans la synagogue. Beaucoup de gens qui l'entendaient étaient étonnés et disaient: « Où cet homme a-t-il pris ces choses? » et « Quelle est la sagesse qui a été donnée à cet homme, pour que de telles œuvres s'accomplissent par ses mains?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 N'est-ce pas le charpentier, fils de Marie et frère de Jacques, de Joses, de Juda et de Simon? Ses sœurs ne sont-elles pas ici avec nous? » Ils furent donc offensés par lui.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Jésus leur dit: « Un prophète n'est pas sans honneur, si ce n'est dans son pays, parmi ses proches et dans sa maison. »
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
5 Là, il ne put faire aucune œuvre puissante, si ce n'est qu'il imposa les mains à quelques malades et les guérit.
І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 Il s'étonnait de leur incrédulité. Il parcourait les villages en enseignant.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 Il appela à lui les douze, et commença à les envoyer deux par deux; et il leur donna autorité sur les esprits impurs.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 Il leur ordonna de ne rien emporter pour leur voyage, si ce n'est un bâton seulement: ni pain, ni portefeuille, ni argent dans leur bourse,
і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
9 mais de porter des sandales, et de ne pas revêtir deux tuniques.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
10 Il leur dit: « Là où vous entrez dans une maison, restez-y jusqu'à ce que vous en sortiez.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 Si quelqu'un ne vous reçoit pas et ne vous écoute pas, secouez la poussière qui est sous vos pieds, en témoignage contre lui. En vérité, je vous le dis, au jour du jugement, Sodome et Gomorrhe seront plus tolérables que cette ville-là! »
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
12 Ils allaient et prêchaient que les gens se repentent.
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 Ils chassaient beaucoup de démons, et ils oignaient d'huile beaucoup de malades et les guérissaient.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 Le roi Hérode entendit cela, car son nom était connu, et il dit: « Jean le Baptiste est ressuscité des morts, et c'est pourquoi ces forces agissent en lui. »
І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 Mais d'autres disaient: « C'est Élie. » D'autres disaient: « C'est un prophète, ou comme un des prophètes. »
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 Hérode, ayant entendu cela, dit: « C'est Jean, que j'ai décapité. Il est ressuscité des morts. »
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 Car Hérode lui-même avait envoyé arrêter Jean et l'avait fait lier en prison à cause d'Hérodiade, la femme de Philippe, son frère, car il l'avait épousée.
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 Car Jean avait dit à Hérode: « Il ne t'est pas permis d'avoir la femme de ton frère. »
Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 Hérodias se dressa contre lui et voulut le tuer, mais elle ne le put pas,
Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
20 car Hérode craignait Jean, sachant que c'était un homme juste et saint, et il le protégeait. Lorsqu'il l'entendit, il fit beaucoup de choses, et il l'écouta avec plaisir.
Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 Un jour opportun arriva où Hérode, le jour de son anniversaire, donna un souper à ses nobles, aux hauts fonctionnaires et aux chefs de la Galilée.
Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 Lorsque la fille d'Hérodiade entra et dansa, elle plut à Hérode et à ceux qui étaient assis avec lui. Le roi dit à la jeune fille: « Demande-moi ce que tu veux, et je te le donnerai. »
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 Il lui jura: « Tout ce que tu me demanderas, je te le donnerai, jusqu'à la moitié de mon royaume. »
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
24 Elle sortit et dit à sa mère: « Que dois-je demander? » Elle a dit: « La tête de Jean le Baptiste. »
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 Elle se rendit aussitôt en toute hâte auprès du roi et lui demanda: « Je veux que tu me donnes sur-le-champ la tête de Jean le Baptiste sur un plateau. »
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
26 Le roi était extrêmement désolé, mais par égard pour ses serments et pour ses convives, il ne voulait pas la refuser.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
27 Aussitôt, le roi envoya un soldat de sa garde et ordonna d'apporter la tête de Jean; il alla le décapiter dans la prison,
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
28 ramena sa tête sur un plateau et la donna à la jeune femme; et la jeune femme la donna à sa mère.
І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
29 Lorsque ses disciples entendirent cela, ils vinrent prendre son cadavre et le déposèrent dans un tombeau.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
30 Les apôtres s'assemblèrent auprès de Jésus, et ils lui racontèrent tout ce qu'ils avaient fait et tout ce qu'ils avaient enseigné.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 Il leur dit: « Allez dans un lieu désert, et reposez-vous quelque temps. » Car il y avait beaucoup d'allées et venues, et ils n'avaient même pas le loisir de manger.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
32 Ils partirent donc dans la barque, et s'en allèrent seuls dans un lieu désert.
І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 Ils les virent aller, et beaucoup le reconnurent et y coururent à pied de toutes les villes. Ils arrivèrent avant eux et se rassemblèrent auprès de lui.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 Jésus sortit, vit une grande foule, et il eut pitié d'eux parce qu'ils étaient comme des brebis sans berger; et il se mit à leur enseigner beaucoup de choses.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
35 Comme il était tard dans la journée, ses disciples s'approchèrent de lui et dirent: « Ce lieu est désert, et il est tard dans la journée.
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 Renvoie-les, afin qu'ils aillent dans les campagnes et les villages d'alentour s'acheter du pain, car ils n'ont rien à manger. »
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 Mais il leur répondit: « Vous leur donnez à manger. » Ils lui demandèrent: « Allons-nous acheter pour deux cents deniers de pain et leur donner à manger? »
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 Il leur dit: « Combien de pains avez-vous? Allez voir. » Quand ils l'ont su, ils ont dit: « Cinq et deux poissons. »
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
39 Il leur ordonna de s'asseoir par groupes sur l'herbe verte.
І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
40 Ils s'assirent en rangs, par centaines et par cinquantaines.
і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 Il prit les cinq pains et les deux poissons; et, levant les yeux au ciel, il bénit et rompit les pains, qu'il donna à ses disciples pour les mettre devant eux, et il partagea les deux poissons entre tous.
І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
42 Ils mangèrent tous et furent rassasiés.
І їли всі, й наситились.
43 Ils emportèrent douze paniers pleins des morceaux rompus et aussi des poissons.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 Ceux qui avaient mangé les pains étaient cinq mille hommes.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 Aussitôt, il fit monter ses disciples dans la barque et les fit passer à l'autre rive, à Bethsaïda, tandis que lui-même renvoyait la foule.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 Après avoir pris congé d'eux, il monta sur la montagne pour prier.
І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 Le soir venu, la barque était au milieu de la mer, et lui était seul à terre.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
48 Les voyant dans l'angoisse de ramer, car le vent leur était contraire, vers la quatrième veille de la nuit, il vint à eux, marchant sur la mer; il aurait voulu passer près d'eux,
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49 mais eux, le voyant marcher sur la mer, crurent que c'était un fantôme et poussèrent des cris;
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 car tous le voyaient et étaient troublés. Mais aussitôt il leur parla et leur dit: « Courage! C'est moi! N'ayez pas peur. »
всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 Il monta dans la barque avec eux; et le vent cessa, et ils furent très étonnés entre eux, et s'en étonnèrent;
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 car ils n'avaient pas compris pour les pains, mais leur cœur était endurci.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
53 Après avoir traversé, ils abordèrent à Génésareth et s'amarrèrent au rivage.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 Dès qu'ils furent descendus de la barque, les gens le reconnurent,
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 et coururent dans toute la région. Ils se mirent à amener les malades sur leurs nattes là où ils avaient appris qu'il était.
кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 Partout où il entrait, dans les villages, dans les villes ou dans les campagnes, ils déposaient les malades sur les places publiques et le priaient de leur permettre de toucher la frange de son vêtement; et tous ceux qui le touchaient étaient guéris.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
