Luc 18
1 Il leur dit aussi, en parabole, qu'ils devaient toujours prier et ne pas se décourager,
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 en disant: « Il y avait dans une certaine ville un juge qui ne craignait pas Dieu et ne respectait pas les hommes.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 Il y avait dans cette ville une veuve qui venait souvent le trouver en disant: « Défends-moi contre mon adversaire! ».
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 Il ne voulut pas pendant quelque temps; mais ensuite il se dit en lui-même: 'Bien que je ne craigne pas Dieu et que je ne respecte pas l'homme,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 cependant, parce que cette veuve m'importune, je la défendrai, ou bien elle me fatiguera par sa venue continuelle.'"
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 L'Éternel dit: « Écoutez ce que dit le juge inique.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 Dieu ne va-t-il pas tirer vengeance de ses élus qui crient vers lui jour et nuit, et qui pourtant font preuve de patience à leur égard?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 Je vous dis qu'il les vengera bientôt. Cependant, quand le Fils de l'homme viendra, trouvera-t-il la foi sur la terre? »
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 Il dit aussi cette parabole à certaines personnes qui étaient convaincues de leur propre justice et qui méprisaient tous les autres:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Deux hommes montèrent au temple pour prier, l'un était pharisien, l'autre publicain.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 Le pharisien se tenait debout et priait seul ainsi: Dieu, je te rends grâces de ce que je ne suis pas comme le reste des hommes, extorqueurs, injustes, adultères, ni même comme ce publicain.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 Je jeûne deux fois par semaine. Je donne la dîme de tout ce que je reçois'.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 Mais le publicain, qui se tenait à l'écart, ne levait même pas les yeux au ciel, mais il se frappait la poitrine en disant: « Dieu, aie pitié de moi, qui suis un pécheur.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 Je vous le dis, celui-ci est descendu chez lui justifié plutôt que l'autre; car quiconque s'élève sera abaissé, mais celui qui s'abaisse sera élevé. »
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 Elles lui apportaient aussi leurs bébés, afin qu'il les touche. Mais les disciples, voyant cela, les réprimandèrent.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 Jésus les appela et dit: « Laissez les petits enfants venir à moi et ne les en empêchez pas, car le Royaume de Dieu appartient à ceux qui leur ressemblent.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 En vérité, je vous le dis, quiconque ne reçoit pas le Royaume de Dieu comme un petit enfant, n'y entrera pas. »
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 Un certain chef lui demanda: « Bon maître, que dois-je faire pour avoir en héritage la vie éternelle? » (aiōnios g166)
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
19 Jésus lui demanda: « Pourquoi m'appelles-tu bon? Personne n'est bon, sauf un: Dieu.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 Tu connais les commandements: « Ne commets pas d'adultère », « Ne commets pas de meurtre », « Ne vole pas », « Ne porte pas de faux témoignage », « Honore ton père et ta mère ».
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 Il répondit: « J'ai observé toutes ces choses depuis ma jeunesse. »
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 Jésus, ayant entendu cela, lui dit: « Il te manque encore une chose. Vendez tout ce que vous avez et distribuez-le aux pauvres. Vous aurez alors un trésor dans le ciel; puis venez, suivez-moi. »
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 Mais quand il entendit ces choses, il devint très triste, car il était très riche.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 Jésus, voyant qu'il était très triste, dit: « Comme il est difficile à ceux qui ont des richesses d'entrer dans le Royaume de Dieu!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Car il est plus facile à un chameau d'entrer par le trou d'une aiguille qu'à un riche d'entrer dans le Royaume de Dieu. »
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 Ceux qui l'entendaient disaient: « Alors, qui peut être sauvé? »
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 Mais il a dit: « Ce qui est impossible aux hommes est possible à Dieu. »
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 Pierre dit: « Regarde, nous avons tout quitté et nous t'avons suivi. »
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 Il leur dit: « En vérité, je vous le dis, il n'y a personne qui ait quitté sa maison, ou sa femme, ou ses frères, ou ses parents, ou ses enfants, à cause du Royaume de Dieu,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
31 Il prit les douze à part et leur dit: « Voici que nous montons à Jérusalem, et tout ce qui est écrit par les prophètes au sujet du Fils de l'homme s'accomplira.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 Car il sera livré aux païens, on se moquera de lui, on l'insultera, on crachera sur lui.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 On le flagellera et on le fera mourir. Le troisième jour, il ressuscitera. »
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 Ils n'ont rien compris à ces choses. Cette parole leur était cachée, et ils ne comprenaient pas les choses qui étaient dites.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 Comme il approchait de Jéricho, un aveugle était assis au bord du chemin et mendiait.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 Entendant une foule qui passait, il demanda ce que cela signifiait.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 On lui dit que Jésus de Nazareth passait par là.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 Il s'écria: « Jésus, fils de David, aie pitié de moi! »
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 Ceux qui conduisaient le chemin le réprimandèrent pour qu'il se taise; mais il cria encore plus fort: « Fils de David, aie pitié de moi! »
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 S'étant arrêté, Jésus ordonna qu'on l'amène à lui. S'étant approché, il lui demanda:
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 « Que veux-tu que je fasse? » Il a dit: « Seigneur, que je puisse voir à nouveau. »
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 Jésus lui dit: « Recouvre la vue. Ta foi t'a guéri. »
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 Aussitôt, il recouvra la vue et le suivit, en glorifiant Dieu. Tout le peuple, en le voyant, loua Dieu.
І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
