Lamentations 5
1 Souviens-toi, Yahvé, de ce qui nous est arrivé. Regardez, et voyez notre reproche.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Notre héritage a été livré à des étrangers, nos maisons aux étrangers.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Nous sommes orphelins et sans père. Nos mères sont comme des veuves.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Nous devons payer pour avoir de l'eau à boire. Notre bois nous est vendu.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Nos poursuivants sont à nos trousses. Nous sommes fatigués, et nous n'avons pas de repos.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Nous avons donné nos mains aux Égyptiens, et aux Assyriens, de se contenter de pain.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Nos pères ont péché, et ils ne sont plus. Nous avons porté leurs iniquités.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Les serviteurs nous gouvernent. Il n'y a personne pour nous délivrer de leur main.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Nous obtenons notre pain au péril de notre vie, à cause de l'épée dans le désert.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Notre peau est noire comme un four, à cause de la chaleur brûlante de la famine.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Ils ont violé les femmes de Sion, les vierges dans les villes de Juda.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Les princes ont été pendus par leurs mains. Les visages des anciens n'ont pas été honorés.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Les jeunes hommes portent des meules. Les enfants ont trébuché sous des charges de bois.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Les anciens se sont retirés de la porte, et les jeunes hommes de leur musique.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 La joie de notre cœur a cessé. Notre danse se transforme en deuil.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 La couronne est tombée de notre tête. Malheur à nous, car nous avons péché!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 A cause de cela, notre cœur est défaillant. Pour ces choses, nos yeux sont faibles:
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 pour la montagne de Sion, qui est désolée. Les renards marchent dessus.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Toi, Yahvé, tu demeures à jamais. Ton trône est de génération en génération.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Pourquoi nous oublies-tu à jamais? et nous a abandonnés pendant si longtemps?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Tourne-nous vers toi, Yahvé, et nous nous tournerons vers toi. Renouvelez nos jours comme autrefois.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Mais vous nous avez complètement rejetés. Vous êtes très en colère contre nous.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
