Job 9
1 Alors Job répondit,
А Йов відповів та й сказав:
2 « Je sais en vérité qu'il en est ainsi, mais comment l'homme peut-il être juste avec Dieu?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 S'il lui plaît de contester avec lui, il ne peut pas lui répondre une fois sur mille.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Dieu est sage de cœur et puissant de force. Qui s'est endurci contre lui et a prospéré?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Il enlève les montagnes, et ils ne le savent pas, quand il les renverse dans sa colère.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Il secoue la terre de sa place. Ses piliers tremblent.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Il commande au soleil et il ne se lève pas, et scelle les étoiles.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Lui seul étend les cieux, et marche sur les vagues de la mer.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Il crée l'Ours, Orion et les Pléiades, et les chambres du sud.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Il fait de grandes choses qu'on ne peut pas savoir; oui, des choses merveilleuses sans nombre.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Voici qu'il passe à côté de moi, et je ne le vois pas. Il passe aussi, mais je ne le perçois pas.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Voici qu'il arrache. Qui peut l'en empêcher? Qui lui demandera: « Que fais-tu?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 « Dieu ne retire pas sa colère. Les aides de Rahab s'abaissent sous lui.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 A plus forte raison lui répondrai-je, et choisir mes mots pour argumenter avec lui?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Même si j'étais juste, je n'ai pas voulu lui répondre. Je ferais des supplications à mon juge.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Si j'avais appelé, et qu'il m'ait répondu, pourtant je ne croirais pas qu'il ait écouté ma voix.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Car il me brise par une tempête, et multiplie mes blessures sans raison.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Il ne me permettra pas de reprendre mon souffle, mais me remplit d'amertume.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Si c'est une question de force, voici qu'il est puissant! S'il s'agit de justice, « Qui, dit-il, me convoquera?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Bien que je sois juste, ma propre bouche me condamne. Bien que je sois irréprochable, cela prouvera ma perversité.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Je suis irréprochable. Je ne me respecte pas. Je méprise ma vie.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 « C'est la même chose. C'est pourquoi je dis qu'il détruit les irréprochables et les méchants.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Si le fléau tue soudainement, il se moquera du procès des innocents.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 La terre est livrée entre les mains des méchants. Il couvre les visages de ses juges. Si ce n'est pas lui, alors qui est-ce?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 « Maintenant mes jours sont plus rapides qu'un coureur. Ils s'enfuient. Ils ne voient pas le bien.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Ils ont disparu comme les navires rapides, comme l'aigle qui se jette sur sa proie.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Si je dis: « J'oublierai ma plainte », J'enlèverai mon visage triste, et je me réjouirai,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 J'ai peur de tous mes chagrins. Je sais que vous ne me tiendrez pas pour innocent.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Je serai condamné. Alors pourquoi je travaille en vain?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Si je me lave avec de la neige, et je nettoie mes mains avec de la soude,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 pourtant tu me plongeras dans le fossé. Mes propres vêtements me feront horreur.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Car il n'est pas un homme, comme moi, pour que je lui réponde, que nous devrions nous réunir pour juger.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Il n'y a pas d'arbitre entre nous, qui pourrait poser sa main sur nous deux.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Qu'il éloigne de moi son bâton. Que sa terreur ne me fasse pas peur;
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 alors je parlerais, et je ne le craindrais pas, car je ne le suis pas en moi-même.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
