Job 8
1 Et Bildad, le Shuhite, prit la parole,
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 « Jusqu'à quand direz-vous ces choses? Les paroles de ta bouche seront-elles un vent puissant?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Dieu pervertit-il la justice? Ou le Tout-Puissant pervertit-il la justice?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Si vos enfants ont péché contre lui, il les a livrés entre les mains de leur désobéissance.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Si vous voulez chercher Dieu avec diligence, faites vos supplications au Tout-Puissant.
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Si tu étais pur et droit, sûrement maintenant il se réveillerait pour vous, et faire prospérer la demeure de ta justice.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Bien que tes débuts aient été modestes, mais votre fin dernière augmenterait considérablement.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 « Veuillez vous renseigner sur les générations passées. Découvrez l'apprentissage de leurs pères.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 (Car nous ne sommes que d'hier, et nous ne savons rien, car nos jours sur terre ne sont qu'une ombre).
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Ne vous apprendront-ils pas, ne vous diront-ils pas, et de prononcer des paroles venant de leur cœur?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 « Le papyrus peut-il pousser sans bourbe? Les joncs peuvent-ils pousser sans eau?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Pendant qu'il est encore dans sa verdure, ne le coupez pas, il se fane avant tout autre roseau.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Il en est de même des chemins de tous ceux qui oublient Dieu. L'espoir de l'homme impie périra,
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 dont la confiance se brisera, dont la confiance est une toile d'araignée.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Il s'appuie sur sa maison, mais elle ne tient pas debout. Il s'y accrochera, mais cela ne durera pas.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Il est vert devant le soleil. Ses pousses sortent le long de son jardin.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Ses racines s'enroulent autour de l'amas de pierres. Il voit la place des pierres.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 S'il est détruit de son lieu, alors il le reniera, en disant: « Je ne t'ai pas vu.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Voici la joie de son chemin. De la terre, d'autres jailliront.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 « Voici, Dieu ne rejette pas un homme irréprochable, Il ne soutiendra pas non plus les malfaiteurs.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Il remplira encore ta bouche de rires, tes lèvres en criant.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Ceux qui te haïssent seront vêtus de honte. La tente des méchants ne sera plus. »
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
