Job 41
1 « Pouvez-vous faire sortir un Léviathan avec un hameçon, ou presser sa langue avec une corde?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Pouvez-vous mettre une corde dans son nez, ou lui transpercer la mâchoire avec un crochet?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Il vous adressera de nombreuses requêtes, ou vous dira-t-il des mots doux?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Il conclura une alliance avec vous, pour que vous le preniez comme serviteur pour toujours?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Allez-vous jouer avec lui comme avec un oiseau? Ou allez-vous le lier pour vos filles?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Les commerçants le troqueront-ils? Le partageront-ils avec les marchands?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Pouvez-vous remplir sa peau de fers barbelés, ou sa tête avec des lances à poisson?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Pose ta main sur lui. Souvenez-vous de la bataille, et ne le faites plus.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Voici, l'espérance de celui-ci est vaine. Ne sera-t-on pas abattu à sa vue?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Nul n'est assez féroce pour oser l'agiter. Qui donc est celui qui peut se tenir devant moi?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Qui m'a donné le premier, pour que je lui rende la pareille? Tout ce qui est sous les cieux est à moi.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 « Je ne garderai pas le silence sur ses membres, ni sa force puissante, ni sa belle charpente.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Qui peut se dépouiller de son vêtement de dessus? Qui s'approchera de ses mâchoires?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Qui peut ouvrir les portes de son visage? Autour de ses dents, c'est la terreur.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Des balances solides sont sa fierté, fermés ensemble par un sceau étanche.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 L'un est si proche de l'autre, qu'aucun air ne puisse s'interposer entre eux.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Ils sont unis l'un à l'autre. Ils se collent ensemble, pour qu'on ne puisse pas les séparer.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Ses éternuements font jaillir la lumière. Ses yeux sont comme les paupières du matin.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 De sa bouche sortent des torches enflammées. Des étincelles de feu jaillissent.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Une fumée sort de ses narines, comme d'une marmite en ébullition sur un feu de roseaux.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Son souffle allume des charbons. Une flamme sort de sa bouche.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Il a de la force dans le cou. La terreur danse devant lui.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Les lambeaux de sa chair se rejoignent. Ils sont fermes à son égard. Ils ne peuvent pas être déplacés.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Son cœur est ferme comme une pierre, oui, ferme comme la meule inférieure.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Quand il se lève, les puissants ont peur. Ils battent en retraite devant sa raclée.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Si on l'attaque avec l'épée, elle ne peut prévaloir; ni la lance, ni le dard, ni la tige pointue.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Il considère le fer comme de la paille, et le bronze comme du bois pourri.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 La flèche ne peut pas le faire fuir. Les pierres de fronde sont comme de la paille pour lui.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Les massues sont comptées comme du chaume. Il rit de la précipitation du javelot.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Ses dessous sont comme des tessons aigus, laissant une trace dans la boue comme un traîneau de battage.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Il fait bouillir les profondeurs comme une marmite. Il rend la mer comme un pot de pommade.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Il fait briller un chemin après lui. On pourrait croire que le profond a des cheveux blancs.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Sur terre, il n'y a pas d'égal à lui, qui est fait sans crainte.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Il voit tout ce qui est élevé. Il est le roi de tous les fils de l'orgueil. »
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
