Job 27
1 Job reprit sa parabole, et dit,
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 « Dieu est vivant, il m'a enlevé mon droit, le Tout-Puissant, qui a rendu mon âme amère
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 (car la durée de ma vie est encore en moi, et l'esprit de Dieu est dans mes narines);
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Mes lèvres ne diront pas l'iniquité, et ma langue ne profère pas de mensonges.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Loin de moi l'idée de vous justifier. Jusqu'à ma mort, je ne mettrai pas de côté mon intégrité.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 Je tiens fermement à ma justice, je ne la lâcherai pas. Mon cœur ne me reprochera rien tant que je vivrai.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 « Que mon ennemi soit comme les méchants. Que celui qui se lève contre moi soit comme un injuste.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Car quelle est l'espérance de l'impie, quand il est exterminé? quand Dieu lui enlève la vie?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Dieu entendra-t-il son cri quand la détresse s'abattra sur lui?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Il se complaira dans le Tout-Puissant, et invoquer Dieu à tout moment?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Je vous enseignerai la main de Dieu. Je ne cacherai pas ce qui est avec le Tout-Puissant.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Voici, vous l'avez tous vu vous-mêmes; pourquoi donc es-tu devenu tout à fait vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 « C'est la part du méchant avec Dieu, l'héritage des oppresseurs, qu'ils reçoivent du Tout-Puissant.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Si ses enfants se multiplient, c'est pour l'épée. Sa progéniture ne se contentera pas de pain.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Ceux qui restent de lui seront enterrés dans la mort. Ses veuves ne se lamenteront pas.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Quand il amasse l'argent comme la poussière, et préparer les vêtements comme l'argile;
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 il peut la préparer, mais le juste la mettra, et les innocents partageront l'argent.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Il bâtit sa maison comme la teigne, comme une cabine que le gardien fait.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 Il se couche richement, mais il ne le fera plus. Il ouvre les yeux, et il ne l'est pas.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Des terreurs l'envahissent comme des eaux. Une tempête l'emporte dans la nuit.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 Le vent d'est l'emporte, et il s'en va. Ça le fait sortir de sa place.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Car il se jette sur lui, et ne l'épargne pas, alors qu'il s'enfuit loin de sa main.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Les hommesbattront des mains devant lui, et le sifflera de sa place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
