Job 21
1 Alors Job répondit,
А Йов відповів та й сказав:
2 « Écoutez attentivement mon discours. Que ceci soit votre consolation.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Permettez-moi, et je parlerai aussi. Après que j'ai parlé, moquez-vous.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Quant à moi, ma plainte est-elle adressée à un homme? Pourquoi ne devrais-je pas être impatient?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Regardez-moi, et soyez étonnés. Posez votre main sur votre bouche.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quand je me souviens, je suis troublé. L'horreur s'empare de ma chair.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 « Pourquoi les méchants vivent-ils, devenir vieux, oui, et devenir puissant?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Leur enfant est établi avec eux à leurs yeux, leur progéniture devant leurs yeux.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons sont à l'abri de la peur, la verge de Dieu n'est pas non plus sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leurs taureaux se reproduisent sans faute. Leurs vaches vêlent, et ne font pas de fausses couches.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ils envoient leurs petits comme un troupeau. Leurs enfants dansent.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils chantent au tambourin et à la harpe, et se réjouir au son de la pipe.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Ils passent leurs jours dans la prospérité. En un instant, ils descendent au Shéol. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Ils disent à Dieu: « Éloigne-toi de nous! car nous ne voulons pas connaître vos habitudes.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qu'est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Quel profit devrions-nous avoir, si nous le prions? ».
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Voici, leur prospérité n'est pas dans leur main. Le conseil des méchants est loin de moi.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 « Combien de fois la lampe des méchants s'éteint-elle? que leur calamité s'abat sur eux, que Dieu distribue des peines dans sa colère?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Combien de fois ne sont-ils pas comme du chaume devant le vent? comme de l'ivraie que la tempête emporte?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Vous dites: « Dieu fait retomber son iniquité sur ses enfants ». Qu'il s'en rende compte à lui-même, afin qu'il le sache.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Que ses propres yeux voient sa destruction. Qu'il boive la colère du Tout-Puissant.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Car que se soucie-t-il de sa maison après lui, lorsque le nombre de ses mois sera interrompu?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 « Si quelqu'un enseigne la connaissance à Dieu, puisqu'il juge ceux qui sont élevés?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 On meurt dans toute sa force, en étant tout à fait à l'aise et tranquille.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ses seaux sont pleins de lait. La mœlle de ses os est humidifiée.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Un autre meurt dans l'amertume de l'âme, et n'a jamais le goût du bien.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Ils se couchent tous deux dans la poussière. Le ver les recouvre.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 « Voici, je connais tes pensées, les plans avec lesquels vous me feriez du tort.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: « Où est la maison du prince? Où est la tente dans laquelle vivaient les méchants?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 N'avez-vous pas demandé aux hommes de bonne volonté? Vous ne connaissez pas leurs preuves,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 que l'homme mauvais est réservé pour le jour de la calamité, qu'ils sont conduits au jour de la colère?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Qui déclarera sa voie à sa face? Qui lui rendra ce qu'il a fait?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Pourtant, il sera porté au tombeau. Des hommes veilleront sur la tombe.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Les mottes de la vallée lui seront douces. Tous les hommes le suivront, comme il y en a eu d'innombrables avant lui.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Alorscomment pouvez-vous me réconforter avec des bêtises, parce que dans vos réponses il ne reste que le mensonge? »
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
