Job 20
1 Et Zophar, le Naamathite, prit la parole,
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 « C'est pourquoi mes pensées me répondent, à cause de la précipitation qui est en moi.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 J'ai entendu la réprimande qui me couvre de honte. L'esprit de mon intelligence me répond.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Tu ne connais pas ça depuis longtemps, depuis que l'homme a été placé sur terre,
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 que le triomphe des méchants est court, la joie des impies, mais pour un moment?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Même si sa hauteur s'élève jusqu'aux cieux, et sa tête s'élève vers les nuages,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 mais il périra à jamais comme son propre fumier. Ceux qui l'ont vu diront: « Où est-il? ».
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Il s'envolera comme un rêve, et on ne le retrouvera pas. Oui, il sera chassé comme une vision de la nuit.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 L'œil qui l'a vu ne le verra plus, et sa place ne le verra plus.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Ses enfants rechercheront la faveur des pauvres. Ses mains lui rendront sa richesse.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Ses os sont pleins de sa jeunesse, mais la jeunesse se couchera avec lui dans la poussière.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 « Bien que la méchanceté soit douce dans sa bouche, bien qu'il le cache sous sa langue,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 bien qu'il l'épargne, et ne le lâche pas, mais la garder dans sa bouche,
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 mais sa nourriture dans ses entrailles est transformée. C'est du venin de cobra en lui.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Il a englouti les richesses, et il les vomira. Dieu les chassera de son ventre.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Il sucera du venin de cobra. La langue de la vipère va le tuer.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Il ne regardera pas les fleuves, les ruisseaux de miel et de beurre qui coulent.
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 Il rétablira ce pour quoi il a travaillé, et ne l'engloutira pas. Il ne se réjouira pas selon la substance qu'il a obtenue.
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 Car il a opprimé et abandonné les pauvres. Il a violemment enlevé une maison, et il ne la reconstruira pas.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 « Parce qu'il ne connaissait pas le calme en lui, il n'épargnera rien de ce qui lui fait plaisir.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Il ne restait rien qu'il ne dévorât, donc sa prospérité ne durera pas.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Dans la plénitude de sa suffisance, la détresse le saisira. La main de tous ceux qui sont dans la misère viendra sur lui.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Quand il sera sur le point de se remplir le ventre, Dieu jettera sur lui l'ardeur de sa colère. Il va pleuvoir sur lui pendant qu'il mange.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Il fuira devant l'arme de fer. La flèche de bronze le transpercera.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Il la tire, et elle sort de son corps. Oui, le point brillant sort de son foie. Les terreurs sont sur lui.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Toutes les ténèbres sont mises en réserve pour ses trésors. Un feu non attisé le dévorera. Il consumera ce qui reste dans sa tente.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Les cieux révéleront son iniquité. La terre se soulèvera contre lui.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 L'accroissement de sa maison s'en ira. Ils s'enfuiront au jour de sa colère.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 C'est la part de Dieu pour un méchant, l'héritage qui lui a été attribué par Dieu ».
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
