2 Chroniques 6

1 Alors Salomon dit: « Yahvé a dit qu'il habiterait dans les ténèbres épaisses.

Тоді Соломон проказав: „„Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

2 Mais moi, je t'ai construit une maison et un foyer, un lieu où tu pourras habiter à jamais. »

А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“

3 Le roi tourna son visage, et il bénit toute l'assemblée d'Israël; et toute l'assemblée d'Israël se tint debout.

І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

4 Il dit: Béni soit Yahvé, le Dieu d'Israël, qui a parlé de sa bouche à David, mon père, et qui l'a accompli de ses mains, en disant:

А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи:

5 Depuis le jour où j'ai fait sortir mon peuple du pays d'Égypte, je n'ai choisi dans toutes les tribus d'Israël aucune ville pour y bâtir une maison, afin que mon nom y fût établi, et je n'ai choisi aucun homme pour être prince sur mon peuple d'Israël.

Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.

6 Mais maintenant, j'ai choisi Jérusalem, afin que mon nom y soit établi, et j'ai choisi David pour être prince sur mon peuple d'Israël.

Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.

7 Or, le cœur de David, mon père, était de bâtir une maison au nom de l'Éternel, le Dieu d'Israël.

І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

8 Mais l'Éternel dit à David, mon père: « Tu as bien fait de bâtir une maison pour mon nom, puisque c'était dans ton cœur;

Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.

9 mais ce n'est pas toi qui bâtiras la maison, c'est ton fils, qui sortira de ton corps, qui bâtira la maison pour mon nom ».

Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого!

10 « Yahvé a accompli la parole qu'il avait prononcée, car je me suis levé à la place de David, mon père, et je me suis assis sur le trône d'Israël, comme Yahvé l'avait promis, et j'ai bâti la maison au nom de Yahvé, le Dieu d'Israël.

І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

11 J'y ai placé l'arche, dans laquelle se trouve l'alliance de Yahvé, qu'il a conclue avec les enfants d'Israël. »

І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“.

12 Il se tint devant l'autel de Yahvé, en présence de toute l'assemblée d'Israël, et il étendit les mains

І став він перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої ру́ки.

13 (car Salomon avait fait une plate-forme d'airain, longue de cinq coudées, large de cinq coudées et haute de trois coudées, et il l'avait placée au milieu du parvis; il s'y tint debout, se mit à genoux devant toute l'assemblée d'Israël, et étendit les mains vers le ciel).

А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,

14 Il dit alors: « Yahvé, Dieu d'Israël, il n'y a pas de Dieu comme toi, ni dans les cieux ni sur la terre, toi qui gardes l'alliance et la bonté envers tes serviteurs qui marchent devant toi de tout leur cœur,

та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

15 toi qui as gardé envers ton serviteur David, mon père, ce que tu lui avais promis. Oui, tu as parlé de ta bouche, et tu l'as accompli de ta main, comme il en est aujourd'hui.

Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня.

16 Maintenant, Yahvé, le Dieu d'Israël, garde pour ton serviteur David, mon père, ce que tu lui as promis, en disant: Tu ne manqueras pas d'un homme à mes yeux pour s'asseoir sur le trône d'Israël, si seulement tes enfants prennent garde à leur voie, pour marcher dans ma loi comme tu as marché devant moi.

А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.

17 Maintenant, Yahvé, le Dieu d'Israël, que s'accomplisse ta parole, celle que tu as dite à ton serviteur David.

А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.

18 « Mais Dieu habitera-t-il vraiment avec les hommes sur la terre? Voici que le ciel et le ciel des cieux ne peuvent te contenir; combien moins cette maison que j'ai bâtie!

Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував?

19 Mais écoute la prière de ton serviteur et sa supplique, Yahvé mon Dieu, pour écouter le cri et la prière que ton serviteur adresse devant toi;

І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм,

20 afin que tes yeux soient ouverts jour et nuit vers cette maison, vers le lieu où tu as dit que tu mettrais ton nom, pour écouter la prière que ton serviteur adressera à ce lieu.

щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці.

21 Écoute les prières de ton serviteur et de ton peuple d'Israël, quand ils prieront vers ce lieu. Oui, écoute de ta demeure, du ciel, et quand tu auras entendu, pardonne.

І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш.

22 « Si un homme pèche contre son prochain, et qu'on lui fasse prêter serment pour qu'il jure, et qu'il vienne jurer devant ton autel dans cette maison,

Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі,

23 alors écoute du ciel, agis, et juge tes serviteurs, en faisant retomber le méchant sur sa tête, et en justifiant le juste, pour lui rendre selon sa justice.

то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.

24 Si ton peuple d'Israël est battu par l'ennemi parce qu'il a péché contre toi, s'il revient à lui et confesse ton nom, s'il prie et t'adresse des supplications dans cette maison,

А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

25 entends des cieux, pardonne le péché de ton peuple d'Israël et fais-le revenir dans le pays que tu lui as donné, à lui et à ses pères.

то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!

26 « Quand le ciel est fermé et qu'il n'y a pas de pluie parce qu'ils ont péché contre toi, s'ils prient vers ce lieu et confessent ton nom, et s'ils se détournent de leur péché quand tu les affliges,

Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

27 alors écoute dans les cieux, et pardonne le péché de tes serviteurs, ton peuple d'Israël, quand tu leur enseignes la bonne voie dans laquelle ils doivent marcher, et fais tomber la pluie sur ton pays, que tu as donné en héritage à ton peuple.

то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину!

28 « S'il y a de la famine dans le pays, s'il y a de la peste, s'il y a du mildiou ou de la rouille, des sauterelles ou des chenilles, si leurs ennemis les assiègent dans le pays de leurs villes; quelque fléau ou quelque maladie qu'il y ait -

Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

29 quelque prière et quelque supplication que fasse un homme, ou tout ton peuple d'Israël, qui connaisse son propre fléau et sa propre douleur, et qui étende ses mains vers cette maison,

усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму,

30 alors écoute du ciel, ta demeure, et pardonne, et rends à chacun selon toutes ses voies, le cœur que tu connais (car toi seul connais le cœur des enfants des hommes),

то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів,

31 afin qu'ils te craignent, pour marcher dans tes voies, tant qu'ils vivront dans le pays que tu as donné à nos pères.

щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим!

32 « Pour ce qui est de l'étranger qui n'est pas de ton peuple d'Israël, lorsqu'il vient d'un pays lointain, à cause de ton grand nom, de ta main puissante et de ton bras étendu, lorsqu'il vient prier pour cette maison,

Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі,

33 écoute du ciel, de ta demeure, et fais tout ce pour quoi l'étranger t'appelle, afin que tous les peuples de la terre connaissent ton nom et te craignent, comme ton peuple d'Israël, et qu'ils sachent que cette maison que j'ai bâtie est appelée de ton nom.

то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!

34 « Si ton peuple part en guerre contre ses ennemis, par quelque moyen que tu l'envoies, et qu'il te prie en direction de cette ville que tu as choisie et de la maison que j'ai bâtie pour ton nom,

Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

35 exauce du haut des cieux sa prière et sa supplication, et fais-lui droit.

то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

36 S'ils ont péché contre toi, car il n'y a pas d'homme qui ne pèche pas, si tu t'es mis en colère contre eux et si tu les as livrés à l'ennemi, qui les a emmenés captifs dans un pays lointain ou proche,

Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го,

37 s'ils reviennent à la raison dans le pays où ils ont été emmenés captifs, s'ils reviennent à eux et s'ils t'adressent des supplications dans le pays de leur captivité, en disant: « Nous avons péché, nous avons agi avec perversité et nous avons fait le mal;

і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,

38 s'ils reviennent à toi de tout leur cœur et de toute leur âme dans le pays de captivité où ils ont été emmenés, et s'ils prient pour le pays que tu as donné à leurs pères, pour la ville que tu as choisie et pour la maison que j'ai bâtie à ton nom,

і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́,

39 alors écoute du ciel, de ta demeure, leur prière et leurs supplications, fais droit à leur cause et pardonne à ton peuple qui a péché contre toi.

то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі!

40 « Maintenant, mon Dieu, que tes yeux soient ouverts et que tes oreilles soient attentives à la prière qui est faite en ce lieu.

Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця!

41 « Maintenant, lève-toi, Yahvé Dieu, dans ton lieu de repos, toi et l'arche de ta force. Que tes prêtres, Yahvé Dieu, soient revêtus du salut, et que tes saints se réjouissent de la bonté.

А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться!

42 « Yahvé Dieu, ne détourne pas le visage de ton oint. Souviens-toi de tes bontés envers David, ton serviteur. »

Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“