Psalmien 78
1 Aasafin mietevirsi. Kuuntele, kansani, minun opetustani, kallistakaa korvanne minun suuni sanoille.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Minä avaan suuni mietelmiin, tuon ilmi muinaisaikojen arvoituksia.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Mitä olemme kuulleet, minkä olemme saaneet tietää ja mitä isämme ovat meille kertoneet,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 sitä me emme heidän lapsiltansa salaa, vaan me kerromme tulevalle polvelle Herran ylistettävistä teoista, hänen voimastansa ja ihmeistänsä, jotka hän on tehnyt.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Hän asetti todistuksen Jaakobiin, hän sääti Israeliin lain ja käski meidän isiemme julistaa ne lapsillensa,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 että jälkipolvi saisi ne tietää, saisivat tietää vastedes syntyvät lapset, ja nekin nousisivat ja kertoisivat niistä lapsillensa.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Niin nämä panisivat uskalluksensa Jumalaan eivätkä unhottaisi Jumalan tekoja, vaan ottaisivat hänen käskyistänsä vaarin.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Ja niin ei heistä tulisi, niinkuin heidän isistänsä, kapinoitseva ja niskoitteleva polvi, sukupolvi, jonka sydän ei pysynyt lujana ja jonka henki ei pysynyt uskollisena Jumalalle.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Efraimin lapset, asestetut jousimiehet, kääntyivät pakoon taistelun päivänä.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Eivät he pitäneet Jumalan liittoa, eivät tahtoneet vaeltaa hänen lakinsa mukaan,
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 vaan he unhottivat hänen suuret tekonsa ja hänen ihmeensä, jotka hän heille näytti.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Heidän isiensä nähden hän ihmeitä teki Egyptin maassa, Sooanin kedolla.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Hän halkaisi meren ja vei heidät sen läpi, hän seisotti vedet roukkioksi.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Hän johdatti heitä päivän aikaan pilvellä ja tulen valolla kaiket yöt.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Hän halkoi kalliot erämaassa ja juotti heitä runsaasti, kuin syvistä vesistä.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Hän juoksutti puroja kalliosta ja vuodatti virtanaan vettä.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Yhä he kuitenkin tekivät syntiä häntä vastaan ja olivat uppiniskaisia Korkeimmalle erämaassa.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 He kiusasivat Jumalaa sydämessänsä, vaatien ruokaa himonsa tyydyttämiseksi.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Ja he puhuivat Jumalaa vastaan sanoen: "Voikohan Jumala kattaa pöydän erämaassa?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Katso, hän kyllä kallioon iski, ja vedet vuotivat ja purot tulvivat; mutta voiko hän antaa myös leipää tai hankkia kansallensa lihaa?"
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Sentähden Herra, kun hän sen kuuli, julmistui; ja tuli syttyi Jaakobissa, ja Israelia vastaan nousi viha,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 koska he eivät uskoneet Jumalaan eivätkä luottaneet hänen apuunsa.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Hän käski pilviä korkeudessa ja avasi taivaan ovet;
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 hän satoi heille ruuaksi mannaa, hän antoi heille taivaan viljaa.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Ihmiset söivät enkelien leipää; hän lähetti heille evästä yllin kyllin.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Hän nosti taivaalle itätuulen ja ajoi voimallaan esiin etelätuulen;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 hän antoi sataa heille lihaa kuin tomua, siivekkäitä lintuja kuin meren hiekkaa;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 hän pudotti ne leirinsä keskeen, yltympäri asuntonsa.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Niin he söivät ja tulivat kylläisiksi; mitä he olivat himoinneet, sitä hän salli heidän saada.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Eivät olleet he vielä himoansa tyydyttäneet, ja ruoka oli vielä heidän suussaan,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 kun heitä vastaan jo nousi Jumalan viha: hän tappoi heidän voimakkaimpansa ja kaatoi maahan Israelin nuoret miehet.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Mutta sittenkin he yhä vielä tekivät syntiä eivätkä uskoneet hänen ihmeitänsä.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Sentähden hän lopetti heidän päivänsä niinkuin tuulahduksen, antoi heidän vuottensa päättyä äkilliseen perikatoon.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Kun hän surmasi heitä, kysyivät he häntä, kääntyivät ja etsivät Jumalaa.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 He muistivat, että Jumala oli heidän kallionsa, ja että Jumala, Korkein, oli heidän lunastajansa.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Mutta he pettivät häntä suullaan ja valhettelivat hänelle kielellänsä;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 sillä heidän sydämensä ei ollut vakaa häntä kohtaan, eivätkä he olleet uskolliset hänen liitossansa.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Mutta hän on laupias, antaa anteeksi rikkomukset eikä tahdo hukuttaa. Sentähden hän usein kääntyi vihastansa eikä antanut kaiken kiivautensa nousta.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Sillä hän muisti, että he ovat liha, tuulahdus, joka menee eikä enää palaja.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Kuinka usein he niskoittelivat häntä vastaan korvessa ja murehduttivat hänen mielensä erämaassa!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Ja yhä edelleen he kiusasivat Jumalaa ja vihoittivat Israelin Pyhän.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 He eivät muistaneet hänen kättänsä, eivät sitä päivää, jona hän päästi heidät ahdistajasta,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 jona hän teki tunnustekonsa Egyptissä ja ihmeensä Sooanin kedolla,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 muutti heidän virtansa vereksi, niin etteivät he voineet vesiojistaan juoda;
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 lähetti heidän sekaansa paarmoja, jotka heitä söivät, ja sammakoita, jotka tuottivat heille häviötä;
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 antoi heidän satonsa tuhosirkoille ja heinäsirkoille heidän vaivannäkönsä;
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 hävitti rakeilla heidän viiniköynnöksensä ja raekivillä heidän metsäviikunapuunsa;
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 antoi heidän karjansa alttiiksi rakeille ja heidän laumansa salamoille.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Hän lähetti heitä vastaan vihansa hehkun, kiivastuksen, vihastuksen ja ahdistuksen, parven pahoja enkeleitä.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Hän raivasi tien vihallensa, ei säästänyt heidän sielujansa kuolemasta, vaan antoi heidän henkensä ruton valtaan.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Hän surmasi kaikki esikoiset Egyptistä, miehuuden ensimmäiset Haamin majoista.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Mutta kansansa hän pani liikkeelle kuin lampaat ja johdatti heitä erämaassa kuin laumaa.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Hän johti heitä turvallisesti, heidän ei tarvinnut peljätä; mutta heidän vihollisensa peitti meri.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Ja hän vei heidät pyhälle alueellensa, vuorelle, jonka hänen oikea kätensä oli hankkinut.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Hän karkoitti pakanat pois heidän tieltänsä, jakoi ne heille arvalla perintöosaksi ja antoi Israelin sukukuntain asua niiden majoissa.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Mutta niskoittelullaan he kiusasivat Jumalaa, Korkeinta, eivätkä ottaneet hänen todistuksistansa vaaria,
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 vaan luopuivat pois ja olivat uskottomia isiensä lailla, kävivät kelvottomiksi kuin veltto jousi.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 He vihoittivat hänet uhrikukkuloillansa ja herättivät hänen kiivautensa epäjumaliensa kuvilla.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Jumala kuuli sen ja julmistui, ja hän hylkäsi Israelin peräti.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Hän hylkäsi asumuksensa Siilossa, majan, jonka hän oli pystyttänyt ihmisten keskelle.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Hän salli väkevyytensä joutua vankeuteen ja kunniansa vihollisten käsiin.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Hän antoi kansansa alttiiksi miekalle ja julmistui perintöosaansa.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Heidän nuorukaisensa kulutti tuli, ja heidän neitsyensä jäivät häälauluja vaille.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Heidän pappinsa kaatuivat miekkaan, eivätkä heidän leskensä voineet itkuja itkeä.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Silloin Herra heräsi niinkuin nukkuja, niinkuin viinin voittama sankari.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Hän löi vihollisensa pakoon, tuotti heille ikuisen häpeän.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Hän hylkäsi myös Joosefin majan eikä valinnut Efraimin sukukuntaa,
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 vaan valitsi Juudan sukukunnan, Siionin vuoren, jota hän rakastaa.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Ja hän rakensi pyhäkkönsä korkeuksien tasalle, rakensi sen kuin maan, jonka hän on perustanut ikiajoiksi.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Hän valitsi Daavidin, palvelijansa, ja otti hänet lammastarhoista.
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Hän toi hänet imettäväisten lammasten jäljestä kaitsemaan kansaansa, Jaakobia, ja Israelia, perintöosaansa.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Ja Daavid kaitsi heitä vilpittömin sydämin ja johti heitä taitavalla kädellä.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
