Psalmien 44
1 Veisuunjohtajalle; koorahilaisten mietevirsi. Jumala, me olemme omin korvin kuulleet, meidän isämme ovat meille kertoneet, minkä teon sinä teit heidän päivinänsä, muinaisina päivinä.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Sinä karkoitit kädelläsi pakanat, mutta heidät sinä istutit, sinä hävitit kansat, mutta heidät sinä levitit.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Sillä eivät he miekallansa valloittaneet maata, eikä heidän käsivartensa heitä auttanut, vaan sinun oikea kätesi, sinun käsivartesi ja sinun kasvojesi valkeus, koska sinä olit heihin mielistynyt.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Sinä, Jumala, sinä olet minun kuninkaani, toimita Jaakobille apu.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Sinun avullasi me syöksemme ahdistajamme maahan, sinun nimessäsi me tallaamme vastustajamme.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Sillä en minä jouseeni luota, eikä miekkani minua auta;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 vaan sinä pelastat meidät vihollisistamme, ja saatat vihamiehemme häpeään.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Jumala on meidän kerskauksemme kaikkina päivinä, ja sinun nimeäsi me ylistämme iankaikkisesti. (Sela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Kuitenkin sinä meidät hylkäsit ja saatoit meidät häpeään, et lähtenyt sotaan meidän joukkojemme kanssa.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Sinä käänsit meidät vihollista pakoon, ja meidän vihamiehemme ryöstivät saalista.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Sinä annoit meidät syötäviksi kuin lampaat, ja hajotit meidät pakanain sekaan.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Sinä myit kansasi halvasta etkä heidän hinnastaan paljoa hyötynyt.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Sinä annat meidät naapuriemme häväistäviksi, ympärillämme asuvaisten pilkaksi ja ivaksi.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Sinä saatat meidät sananparreksi pakanoille, pään pudistukseksi kansoille.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Joka päivä on häväistykseni minun edessäni, ja kasvojeni häpeä peittää minut,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 herjaajan ja pilkkaajan puheen tähden, vihollisen ja kostonhimoisen katseitten tähden.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Tämä kaikki on meitä kohdannut, vaikka emme ole sinua unhottaneet emmekä sinun liittoasi rikkoneet.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Ei ole meidän sydämemme sinusta luopunut, eivät meidän askeleemme sinun polultasi poikenneet.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Kuitenkin sinä runtelit meidät aavikkosutten asuinsijoilla ja peitit meidät synkeydellä.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Jos me olisimme unhottaneet Jumalamme nimen ja ojentaneet kätemme vieraan jumalan puoleen,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 eikö Jumala olisi sitä tutkituksi saanut, sillä hän tuntee sydämen salaisuudet?
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Ei, vaan sinun tähtesi meitä surmataan kaiken päivää, meitä pidetään teuraslampaina.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Heräjä, miksi nukut, Herra? Nouse, älä iäksi hylkää.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Miksi peität kasvosi, unhotat meidän kurjuutemme ja ahdistuksemme?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Sillä meidän sielumme on vaipunut tomuun, meidän ruumiimme painunut maahan.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Nouse, auta meitä ja lunasta meidät armosi tähden.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
