Psalmien 2

1 Miksi pakanat pauhaavat ja kansat turhia ajattelevat?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Maan kuninkaat nousevat, ruhtinaat yhdessä neuvottelevat Herraa ja hänen voideltuansa vastaan:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 "Katkaiskaamme heidän kahleensa, heittäkäämme päältämme heidän köytensä".

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Hän, joka taivaassa asuu, nauraa; Herra pilkkaa heitä.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Kerran hän on puhuva heille vihassansa, peljättävä heitä hirmuisuudessaan:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 "Minä olen asettanut kuninkaani Siioniin, pyhälle vuorelleni".

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Minä ilmoitan, mitä Herra on säätänyt. Hän lausui minulle: "Sinä olet minun poikani, tänä päivänä minä sinut synnytin.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Ano minulta, niin minä annan pakanakansat sinun perinnöksesi ja maan ääret sinun omiksesi.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Rautaisella valtikalla sinä heidät muserrat, niinkuin saviastian sinä särjet heidät."

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Tulkaa siis järkiinne, kuninkaat, maan tuomarit, ottakaa nuhteesta vaari.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Palvelkaa Herraa pelvolla ja iloitkaa vavistuksella.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Antakaa suuta pojalle, ettei hän vihastuisi ettekä te hukkuisi tiellänne. Sillä hänen vihansa syttyy äkisti. Autuaat ovat kaikki, jotka häneen turvaavat.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!