Psalmien 119
1 Autuaat ne, joiden tie on nuhteeton, jotka Herran laissa vaeltavat!
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Autuaat ne, jotka ottavat vaarin hänen todistuksistaan, jotka etsivät häntä kaikesta sydämestänsä,
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 jotka eivät vääryyttä tee, vaan vaeltavat hänen teillään!
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Sinä olet asetuksesi säätänyt, että niitä tarkasti noudatettaisiin.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Oi, jospa minun vaellukseni olisi vakaa, niin että noudattaisin sinun käskyjäsi!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Silloin minä en joudu häpeään, kun katselen kaikkia sinun käskyjäsi.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Minä kiitän sinua vilpittömällä sydämellä, kun opin sinun vanhurskautesi oikeudet.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Minä noudatan sinun käskyjäsi, älä minua peräti hylkää.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Kuinka voi nuorukainen pitää tiensä puhtaana? Siten, että hän noudattaa sinun sanaasi.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Minä etsin sinua kaikesta sydämestäni, älä salli minun eksyä pois sinun käskyistäsi.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Minä kätken sinun sanasi sydämeeni, etten tekisi syntiä sinua vastaan.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Kiitetty ole sinä, Herra, opeta minulle käskysi.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Huulillani minä julistan kaikki sinun suusi oikeudet.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 Minä iloitsen sinun todistustesi tiestä, niinkuin kaikkinaisesta rikkaudesta.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Minä tutkistelen sinun asetuksiasi ja katselen sinun polkujasi.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Minä iloitsen sinun käskyistäsi enkä sinun sanaasi unhota.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Tee palvelijallesi hyvin, että minä eläisin ja noudattaisin sinun sanaasi.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Avaa minun silmäni näkemään sinun lakisi ihmeitä.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Minä olen muukalainen maan päällä; älä salaa minulta käskyjäsi.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Minun sieluni hiukeaa ikävöidessäni alati sinun oikeuksiasi.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Sinä nuhtelet julkeita, kirotuita, jotka poikkeavat pois sinun käskyistäsi.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Poista minun päältäni häväistys ja ylenkatse, sillä minä otan sinun todistuksistasi vaarin.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Ruhtinaatkin istuvat ja pitävät neuvoa minua vastaan, mutta palvelijasi tutkistelee sinun käskyjäsi.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Sinun todistuksesi ovat minun iloni, ne ovat minun neuvonantajani.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Minun sieluni on vaipunut tomuun; virvoita minua sanasi jälkeen.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Minä kerron vaellukseni, ja sinä vastaat minulle; opeta minulle käskysi.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Saata minut ymmärtämään asetustesi tie, niin minä tutkistelen sinun ihmeitäsi.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Minun sieluni itkee murheesta; vahvista minua sanasi jälkeen.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Käännä minusta pois valheen tie, ja anna armostasi minulle lakisi.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Minä olen valinnut totuuden tien, olen asettanut eteeni sinun oikeutesi.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Minä riipun kiinni sinun todistuksissasi, Herra, älä anna minun joutua häpeään.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Minä juoksen sinun käskyjesi tietä, sillä sinä avarrat minun sydämeni.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Opeta minulle, Herra, käskyjesi tie, niin minä seuraan sitä loppuun asti.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Anna minulle ymmärrys ottaakseni sinun laistasi vaarin ja noudattaakseni sitä kaikesta sydämestäni.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Anna minun vaeltaa sinun käskyjesi polkua, sillä sitä minä halajan.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Anna minun sydämeni taipua sinun todistuksiisi, ei väärän voiton puoleen.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Käännä silmäni pois turhuutta katselemasta, anna minun saada virvoitus sinun teilläsi.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Anna palvelijallesi toteutua lupauksesi, joka on annettu sinua pelkääville.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Poista minusta häväistys, jota pelkään, sillä sinun oikeutesi ovat hyvät.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Katso, minä ikävöitsen sinun asetuksiasi; virvoita minua vanhurskaudellasi.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Tulkoon minulle sinun armosi, Herra, sinun apusi, sinun lupauksesi jälkeen,
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 että minä voisin vastata herjaajalleni; sillä sinun sanaasi minä turvaan.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Älä ota peräti pois minun suustani totuuden sanaa, sillä sinun oikeuteesi minä panen toivoni.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Minä tahdon alati noudattaa sinun lakiasi, aina ja iankaikkisesti.
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 Silloin minä vaellan avaralla paikalla; sillä sinun asetuksiasi minä kysyn.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Minä puhun sinun todistuksistasi kuningasten edessä, enkä häpeään joudu.
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Minä iloitsen sinun käskyistäsi, jotka ovat minulle rakkaat.
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Minä kohotan käteni sinun käskyjesi puoleen, jotka ovat minulle rakkaat, ja tutkistelen sinun säädöksiäsi.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Muista sana, jonka olet palvelijallesi puhunut, sillä sinä olet antanut minulle toivon.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Se on minun lohdutukseni kurjuudessani, että sinun lupauksesi minua virvoittaa.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Julkeat pilkkaavat minua kovin, mutta sinun laistasi minä en poikkea.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Herra, minä ajattelen sinun tuomioitasi, tuomioitasi hamasta ikiajoista asti, ja minä saan lohdutuksen.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Minut valtaa palava vihastus jumalattomien tähden, jotka hylkäävät sinun lakisi.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Sinun käskysi ovat minun ylistysvirteni minun muukalaisuuteni majassa.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Yöllä minä ajattelen sinun nimeäsi, Herra, ja minä noudatan sinun lakiasi.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Tämä on minun osakseni suotu: että otan vaarin sinun asetuksistasi.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Herra on minun osani; minä olen päättänyt noudattaa sinun sanojasi.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Minä etsin sinun mielisuosiotasi kaikesta sydämestäni; ole minulle armollinen lupauksesi mukaan.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Minä tutkin teitäni, ja käännän askeleeni sinun todistustesi puoleen.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Minä riennän viivyttelemättä noudattamaan sinun käskyjäsi.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Jumalattomain paulat piirittävät minua, mutta minä en unhota sinun lakiasi.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Puoliyöstä minä nousen kiittämään sinua sinun vanhurskautesi oikeuksista.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Minä olen kaikkien niiden ystävä, jotka sinua pelkäävät ja noudattavat sinun asetuksiasi.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Maa on täynnä sinun laupeuttasi, Herra; opeta minulle käskysi.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Sinä osoitat palvelijallesi hyvyyttä sanasi jälkeen, Herra.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Opeta minulle hyvä ymmärrys ja tieto, sillä sinun käskyihisi minä panen uskallukseni.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Ennenkuin minut nöyryytettiin, minä eksyin, mutta nyt minä noudatan sinun sanaasi.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Sinä olet hyvä, ja hyvin sinä teet; opeta minulle käskysi.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Julkeat tahraavat minua valheillansa, mutta minä otan sinun asetuksistasi vaarin kaikesta sydämestäni.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Heidän sydämensä on turta kuin ihra, mutta minä iloitsen sinun laistasi.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Hyvä oli minulle, että minut nöyryytettiin: niin minä opin sinun käskysi.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Sinun suusi laki on minulle kalliimpi kuin tuhannet kappaleet kultaa ja hopeata.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Sinun kätesi ovat minut tehneet ja valmistaneet; anna minulle ymmärrys oppiakseni sinun käskysi.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Sinua pelkääväiset näkevät minut ja iloitsevat, sillä minä panen toivoni sinun sanaasi.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Herra, minä tiedän, että sinun tuomiosi ovat vanhurskaat, ja uskollisuudessasi sinä olet minut nöyryyttänyt.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Sinun armosi olkoon minun lohdutukseni, niinkuin sinä olet palvelijallesi luvannut.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Tulkoon minulle sinun laupeutesi, että minä eläisin; sillä sinun lakisi on minun iloni.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Joutukoot julkeat häpeään, sillä he sortavat minua syyttä; minä tutkistelen sinun asetuksiasi.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Kääntykööt minun puolelleni ne, jotka sinua pelkäävät ja jotka sinun todistuksesi tuntevat.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Pysyköön sydämeni vakaana sinun käskyissäsi, etten minä häpeään joutuisi.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Sinun apuasi minun sieluni ikävöitsee, sinun sanaasi minä panen toivoni.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Minun silmäni ikävöitsevät sinun sanaasi; minä kysyn: "Milloin lohdutat minua?"
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Sillä minä olen kuin nahkaleili savussa, mutta sinun käskyjäsi minä en unhota.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Kuinka harvat ovat palvelijasi päivät! Milloin sinä tuomitset minun vainoojani?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Julkeat kaivavat minulle kuoppia, ne, jotka eivät elä sinun lakisi mukaan.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Kaikki sinun käskysi ovat todet; syyttä he minua vainoavat; auta minua.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 He ovat minut miltei tuhonneet tässä maassa, mutta minä en ole hyljännyt sinun asetuksiasi.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Virvoita minua armosi jälkeen, niin minä noudatan sinun suusi todistuksia.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Iankaikkisesti pysyy sinun sanasi, Herra, vahvana taivaissa.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Sinun uskollisuutesi kestää polvesta polveen, sinä perustit maan, ja se pysyy.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Sinun järjestyksesi mukaan ne pysyvät vielä tänä päivänä, sillä ne kaikki ovat sinun palvelijoitasi.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Ellei sinun lakisi olisi ollut minun iloni, olisin menehtynyt kurjuuteeni.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 En minä ikinä unhota sinun asetuksiasi, sillä niillä sinä minua virvoitat.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Sinun omasi minä olen, pelasta minut, sillä sinun asetuksiasi minä kysyn.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Jumalattomat väijyvät minua, tuhotakseen minut, mutta minä tarkkaan sinun todistuksiasi.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Kaikella täydellisellä on rajansa-sen olen nähnyt-mutta sinun käskysi ovat ylen avarat.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Kuinka sinun lakisi onkaan minulle rakas! Kaiken päivää minä sitä tutkistelen.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Sinun käskysi tekevät minut vihollisiani viisaammaksi, sillä ne ovat minun omani iankaikkisesti.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Minä olen kaikkia opettajiani taitavampi, sillä minä tutkistelen sinun todistuksiasi.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Minä olen ymmärtäväisempi kuin vanhat, sillä minä otan vaarin sinun asetuksistasi.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Minä pidätän jalkani kaikilta pahoilta teiltä, noudattaakseni sinun sanaasi.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Minä en poikkea sinun oikeuksistasi, sillä sinä neuvot minua.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Kuinka makeat ovat minulle sinun lupauksesi! Ne ovat hunajaa makeammat minun suussani.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Sinun asetuksistasi minä saan ymmärrystä; sentähden minä vihaan kaikkia valheen teitä.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Sinun sanasi on minun jalkaini lamppu ja valkeus minun tielläni.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Minä olen vannonut ja tahdon sen täyttää: noudattaa sinun vanhurskautesi oikeuksia.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Minä olen kovin vaivattu; Herra, virvoita minua sanasi jälkeen.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Kelvatkoot sinulle, Herra, minun suuni vapaaehtoiset uhrit, ja opeta minulle oikeutesi.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Minun henkeni häälyy alati kämmenelläni, mutta sinun lakiasi minä en unhota.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Jumalattomat virittävät pauloja minun eteeni, mutta sinun asetuksistasi minä en eksy.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Sinun todistuksesi ovat minun ikuinen perintöosani, sillä ne ovat minun sydämeni ilo.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Minä olen taivuttanut sydämeni pitämään sinun käskysi, aina ja loppuun asti.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Kaksimielisiä minä vihaan, mutta sinun lakiasi minä rakastan.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Sinä olet minun suojani ja kilpeni, sinun sanaasi minä panen toivoni.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Luopukaa minusta, te pahantekijät, minä tahdon ottaa Jumalani käskyistä vaarin.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Tue minua lupauksesi jälkeen, että minä eläisin, äläkä anna minun joutua toivossani häpeään.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Vahvista minua, että minä pelastuisin, niin minä katselen alati sinun käskyjäsi.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Sinä hylkäät kaikki, jotka sinun käskyistäsi eksyvät, sillä heidän kavaluutensa on turha.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Kaikki maan jumalattomat sinä heität pois niinkuin kuonan; sentähden minä rakastan sinun todistuksiasi.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Sinun peljättävyytesi edessä minun ruumiini vapisee, ja minä pelkään sinun tuomioitasi.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Minä teen oikeuden ja vanhurskauden, älä jätä minua sortajaini käsiin.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Ole palvelijasi puolusmies hänen parhaaksensa, älä salli julkeain minua sortaa.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Minun silmäni hiueten halajavat sinun apuasi ja sinun vanhurskaita lupauksiasi.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Tee palvelijallesi armosi jälkeen ja opeta minulle käskysi.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Minä olen sinun palvelijasi, anna minulle ymmärrys, että minä sinun todistuksesi tuntisin.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 On aika Herran tehdä tekonsa: he ovat rikkoneet sinun lakisi.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Sentähden minä rakastan sinun käskyjäsi enemmän kuin kultaa, enemmän kuin puhtainta kultaa.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Sentähden minä vaellan kaikessa suoraan, kaikkien sinun asetuksiesi mukaan; kaikkia valheen teitä minä vihaan.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Ihmeelliset ovat sinun todistuksesi, sentähden minun sieluni ottaa niistä vaarin.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Kun sinun sanasi avautuvat, niin ne valaisevat ja antavat yksinkertaiselle ymmärrystä.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Minä avaan suuni ja huohotan, sillä minä halajan sinun käskyjäsi.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Käänny minun puoleeni, ole minulle armollinen, niinkuin on oikein niitä kohtaan, jotka sinun nimeäsi rakastavat.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Tee minun askeleeni vakaviksi sanallasi äläkä salli minkään vääryyden minua hallita.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Päästä minut ihmisten sorrosta, niin minä noudatan sinun asetuksiasi.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Kirkasta kasvosi palvelijallesi ja opeta minulle käskysi.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Minun silmistäni vuotavat kyynelvirrat, kun sinun lakiasi ei noudateta.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Sinä olet vanhurskas, Herra, ja sinun tuomiosi ovat oikeat.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Sinä olet säätänyt todistuksesi vanhurskaudessa ja suuressa uskollisuudessa.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Minun kiivauteni kuluttaa minut, sillä minun vihamieheni unhottavat sinun sanasi.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Sinun sanasi on hyvin koeteltu, ja sinun palvelijasi rakastaa sitä.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Minä olen vähäinen ja halveksittu, mutta minä en unhota sinun asetuksiasi.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Sinun vanhurskautesi on iankaikkinen vanhurskaus, ja sinun lakisi on totuus.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Hätä ja ahdistus ovat minut saavuttaneet, mutta sinun käskysi ovat minun iloni.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Sinun todistuksesi ovat iankaikkisesti vanhurskaat; anna minulle ymmärrys, että minä eläisin.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Kaikesta sydämestäni minä huudan; vastaa minulle, Herra. Minä tahdon ottaa sinun käskyistäsi vaarin.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Minä huudan sinua, pelasta minut, niin minä noudatan sinun todistuksiasi.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Jo ennen aamun valkenemista minä huudan, sinun sanoihisi minä panen toivoni.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Jo ennen yön vartiohetkiä minun silmäni tutkistelevat sinun puhettasi.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Kuule minun ääneni armosi jälkeen; Herra, virvoita minua oikeutesi mukaan.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Lähellä ovat ilkeät vainoojat, jotka ovat kaukana sinun laistasi.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Lähellä olet sinä, Herra, ja kaikki sinun käskysi ovat todet.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Jo aikoja minä olen tiennyt sinun todistuksistasi, että sinä olet ne perustanut iäti pysyviksi.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Katso minun kurjuuttani ja pelasta minut, sillä minä en unhota sinun lakiasi.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Aja minun asiani ja lunasta minut, virvoita minua lupauksesi jälkeen.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Kaukana on pelastus jumalattomista, sillä he eivät kysy sinun käskyjäsi.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Herra, sinun armahtavaisuutesi on suuri, virvoita minua oikeutesi mukaan.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Monta on minulla vainoojaa ja vihamiestä, mutta sinun todistuksistasi minä en poikkea.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Minä näen uskottomat, ja minua iljettää, sillä he eivät noudata sinun sanaasi.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Huomaa, että minä rakastan sinun asetuksiasi. Herra, virvoita minua armosi jälkeen.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Sinun sanasi on kokonansa totuus, ja kaikki sinun vanhurskautesi oikeudet pysyvät iankaikkisesti.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Ruhtinaat vainoavat minua syyttä, mutta minun sydämeni pelkää sinun sanojasi.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Minä riemuitsen sinun puheestasi, niinkuin suuren saaliin saanut.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Valhetta minä vihaan ja inhoan, mutta sinun lakiasi minä rakastan.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Seitsemästi päivässä minä ylistän sinua sinun vanhurskautesi oikeuksien tähden.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Suuri rauha on niillä, jotka rakastavat sinun lakiasi, eikä heille kompastusta tule.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Minä odotan sinulta pelastusta, Herra, ja täytän sinun käskysi.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Minun sieluni noudattaa sinun todistuksiasi, ja suuresti minä niitä rakastan.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Minä noudatan sinun asetuksiasi ja sinun todistuksiasi, sillä kaikki minun tieni ovat sinun edessäsi.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Herra, suo minun valitukseni tulla sinun kasvojesi eteen, anna minulle ymmärrys sanasi jälkeen.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Tulkoon minun anomiseni sinun kasvojesi eteen, pelasta minut lupauksesi mukaan.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Vuodattakoot minun huuleni ylistystä, sillä sinä opetat minulle käskysi.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Minun kieleni veisatkoon sinun lupauksistasi, sillä kaikki sinun käskysi ovat vanhurskaat.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Sinun kätesi olkoon minun apuni, sillä minä olen valinnut sinun asetuksesi.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Minä ikävöitsen pelastusta sinulta, Herra, ja sinun lakisi on minun iloni.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Saakoon minun sieluni elää ja ylistää sinua, ja sinun oikeutesi minua auttakoot.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Minä olen eksyksissä kuin kadonnut lammas; etsi palvelijaasi, sillä minä en unhota sinun käskyjäsi.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
