Psalmien 109
1 Veisuunjohtajalle; Daavidin virsi. Jumala, minun ylistykseni, älä ole vaiti.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Sillä he ovat avanneet minua vastaan jumalattoman ja petollisen suun, he puhuttelevat minua valheen kielellä.
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 Vihan sanoilla he ovat minut piirittäneet, ja syyttä he sotivat minua vastaan.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Rakkauteni palkaksi he minua vainoavat, mutta minä ainoastaan rukoilen.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 He kostavat minulle hyvän pahalla ja rakkauteni vihalla.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Aseta jumalaton mies häntä vastaan, ja seisokoon syyttäjä hänen oikealla puolellansa.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Oikeuden edessä hän joutukoon syyhyn, ja hänen rukouksensa tulkoon synniksi.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Hänen päivänsä olkoot harvat, ottakoon toinen hänen kaitsijatoimensa.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Tulkoot hänen lapsensa orvoiksi ja hänen vaimonsa leskeksi.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Kierrelkööt hänen lapsensa alati kerjäten, anelkoot kaukana kotinsa raunioilta.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Anastakoon koronkiskuri kaiken hänen omansa, ja riistäkööt vieraat hänen vaivannäkönsä.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Älköön kukaan osoittako hänelle laupeutta, älköönkä kukaan armahtako hänen orpojansa.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Hänen jälkeläisensä hävitkööt sukupuuttoon, pyyhittäköön heidän nimensä pois toisessa polvessa.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Hänen isiensä rikkomukset pysykööt Herran muistossa, älköönkä hänen äitinsä syntiä pyyhittäkö pois.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Olkoot ne Herran edessä alati, ja hävittäköön hän heidän muistonsa maan päältä.
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Sillä se mies ei ajatellutkaan tehdä laupeutta, vaan vainosi kurjaa ja köyhää ja sydämen tuskassa olevaa, tappaaksensa hänet.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Hän rakasti kirousta, ja se kohtasi häntä; hän ei huolinut siunauksesta, ja se väistyi hänestä kauas.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Hän puki kirouksen yllensä niinkuin vaatteensa, ja se meni hänen sisuksiinsa niinkuin vesi ja hänen luihinsa niinkuin öljy.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Se olkoon hänellä viittana, johon hän verhoutuu, ja vyönä, johon hän aina vyöttäytyy.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Tämä olkoon Herralta minun vainoojaini palkka ja niiden, jotka puhuvat pahaa minua vastaan.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Mutta sinä, Herra, Herra, auta minua nimesi tähden, sillä sinun armosi on hyvä, pelasta minut.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Sillä minä olen kurja ja köyhä, ja sydämeni on haavoitettu minun rinnassani.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Minä katoan pois kuin pitenevä varjo, minut pudistetaan pois kuin heinäsirkka.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Polveni horjuvat paastoamisesta, ja minun ruumiini on laihtunut lihattomaksi.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Ja minä olen joutunut heidän herjattavakseen, minut nähdessään he nyökyttävät päätänsä.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Auta minua, Herra, minun Jumalani, pelasta minut armosi jälkeen;
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 ja he saakoot tuta, että tämä on sinun kätesi, että sinä, Herra, sen teit.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Jos he kiroavat, siunaa sinä, jos he nousevat, joutukoot häpeään, mutta palvelijasi saakoon iloita.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Olkoon häväistys minun vainoojaini pukuna, ja verhotkoon heitä heidän häpeänsä niinkuin viitta.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Minä suullani kiitän suuresti Herraa, ja monien keskellä minä ylistän häntä.
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 Sillä hän seisoo köyhän oikealla puolella pelastaakseen hänet niistä, jotka hänet tuomitsevat.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
