Psalmien 105
1 Kiittäkää Herraa, julistakaa hänen nimeänsä, tehkää hänen suuret tekonsa tiettäviksi kansojen keskuudessa.
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Laulakaa hänelle, veisatkaa hänelle, puhukaa kaikista hänen ihmeistänsä.
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Hänen pyhä nimensä olkoon teidän kerskauksenne; iloitkoon niiden sydän, jotka etsivät Herraa.
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Kysykää Herraa ja hänen voimaansa, etsikää alati hänen kasvojansa.
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Muistakaa hänen ihmetöitänsä, jotka hän on tehnyt, hänen ihmeitänsä ja hänen suunsa tuomioita,
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 te Aabrahamin, hänen palvelijansa, siemen, Jaakobin lapset, te hänen valittunsa.
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Hän, Herra, on meidän Jumalamme; hänen tuomionsa käyvät yli kaiken maan.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Hän muistaa liittonsa iankaikkisesti, säätämänsä sanan hamaan tuhansiin polviin,
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 liittonsa, jonka hän teki Aabrahamin kanssa, ja Iisakille vannomansa valan.
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 Hän vahvisti sen käskyksi Jaakobille, Israelille iankaikkiseksi liitoksi.
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 Hän sanoi: "Sinulle minä annan Kanaanin maan, se olkoon teidän perintöosanne".
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Heitä oli vähäinen joukko, vain harvoja, ja he olivat muukalaisia siellä.
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 Ja he vaelsivat kansasta kansaan ja yhdestä valtakunnasta toiseen kansaan.
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Hän ei sallinut kenenkään heitä vahingoittaa, ja hän rankaisi kuninkaita heidän tähtensä:
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 "Älkää koskeko minun voideltuihini, älkää tehkö pahaa minun profeetoilleni".
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 Ja kun hän kutsui nälänhädän maahan ja kokonaan mursi leivän tuen,
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 oli hän lähettänyt heidän edellänsä miehen: Joosef oli myyty orjaksi.
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 Hänen jalkojansa vaivattiin kahleilla, hän joutui rautoihin,
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 siksi kunnes hänen sanansa kävi toteen ja Herran puhe osoitti hänet puhtaaksi.
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Niin kuningas lähetti ja päästätti hänet, kansojen hallitsija laski hänet irti.
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Hän pani hänet talonsa herraksi ja kaiken omaisuutensa haltijaksi,
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 sitomaan mielensä mukaan hänen ruhtinaitansa ja opettamaan viisautta vanhimmille.
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 Niin joutui Israel Egyptiin, Jaakob muukalaiseksi Haamin maahan.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 Ja Herra teki kansansa hyvin hedelmälliseksi ja väkevämmäksi heidän vihamiehiänsä.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Hän käänsi näitten sydämen vihaamaan hänen kansaansa, kavalasti kohtelemaan hänen palvelijoitaan.
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Hän lähetti Mooseksen, palvelijansa, ja Aaronin, jonka hän oli valinnut.
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 Nämä tekivät hänen tunnustekonsa heidän keskellään, tekivät ihmeitä Haamin maassa.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Hän lähetti pimeyden ja pimensi kaiken, eivätkä he vastustaneet hänen sanojansa.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Hän muutti heidän vetensä vereksi ja kuoletti heiltä kalat.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Heidän maansa vilisi sammakoita aina kuningasten kammioita myöten.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Hän käski, ja paarmoja tuli ja sääskiä koko heidän alueellensa.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Hän antoi heille rakeita sateen sijaan, tulen leimauksia heidän maahansa.
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 Ja hän hävitti heidän viini-ja viikunapuunsa ja murskasi puut heidän alueeltansa.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Hän käski, ja heinäsirkkoja tuli ja tuhosirkkoja lukematon joukko;
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 ne söivät kaiken ruohon heidän maastansa, söivät hedelmän heidän vainioiltansa.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 Ja hän surmasi kaikki heidän maansa esikoiset, kaikki heidän miehuutensa ensimmäiset.
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 Sitten hän vei Israelin sieltä varustettuna hopealla ja kullalla, eikä ollut hänen sukukunnissaan kompastuvaista.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Egypti iloitsi heidän lähdöstänsä, koska sen oli vallannut pelko heidän tähtensä.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Hän levitti suojaksi pilven ja tulen valaisemaan yötä.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 He pyysivät, ja hän pani tulemaan viiriäiset, ja hän ravitsi heitä taivaan leivällä.
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Hän avasi kallion, ja vettä vuoti; se juoksi virtana kautta erämaan.
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 Sillä hän muisti pyhän sanansa, muisti Aabrahamia, palvelijaansa.
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 Niin hän vei kansansa pois sen iloitessa, valittunsa heidän riemuitessaan.
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 Ja hän antoi heille pakanain maat, ja he ottivat omaksensa kansojen vaivannäöt,
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 että he noudattaisivat hänen käskyjänsä ja ottaisivat hänen laeistansa vaarin. Halleluja!
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
