Psalmien 103
1 Daavidin virsi. Kiitä Herraa, minun sieluni, ja kaikki, mitä minussa on, hänen pyhää nimeänsä.
[Псалом] Давида. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє [прослав] святе ім’я Його!
2 Kiitä Herraa, minun sieluni, äläkä unhota, mitä hyvää hän on sinulle tehnyt,
Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добрих діянь Його!
3 hän, joka antaa kaikki sinun syntisi anteeksi ja parantaa kaikki sinun sairautesi,
Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі твої хвороби,
4 joka lunastaa sinun henkesi tuonelasta ja kruunaa sinut armolla ja laupeudella,
визволяє від безодні смерті життя твоє; Хто вінчає тебе милістю й щедротами,
5 joka sinun halajamisesi tyydyttää hyvyydellään, niin että sinun nuoruutesi uudistuu kuin kotkan.
задовольняє бажання твої добром – [тоді] оновлюється, немов орел, юність твоя.
6 Herra tekee vanhurskauden ja hankkii oikeuden kaikille sorretuille.
Господь творить справедливість і правосуддя всім пригніченим.
7 Hän on tehnyt Moosekselle tunnetuksi tiensä, Israelin lapsille suuret tekonsa.
Він показав шляхи Свої Мойсею і діяння Свої – синам Ізраїлевим.
8 Laupias ja armahtavainen on Herra, pitkämielinen ja suuri armossa.
Милостивий і милосердний Господь, довготерпеливий і щедрий на доброту.
9 Ei hän aina riitele eikä pidä vihaa iankaikkisesti.
Він не буде постійно вести судову суперечку й [гнів] триматиме не вічно.
10 Ei hän tee meille syntiemme mukaan eikä kosta meille pahain tekojemme mukaan.
Не за нашими гріхами Він вчинив нам і віддячив нам не так, як ми заслужили нашими переступами.
11 Sillä niin korkealla kuin taivas on maasta, niin voimallinen on hänen armonsa niitä kohtaan, jotka häntä pelkäävät.
Адже як високо небо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться.
12 Niin kaukana kuin itä on lännestä, niin kauas hän siirtää meistä rikkomuksemme.
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня.
13 Niinkuin isä armahtaa lapsiansa, niin Herrakin armahtaa pelkääväisiänsä.
Як милує батько синів, так милує Господь тих, хто боїться Його.
14 Sillä hän tietää, minkäkaltaista tekoa me olemme: hän muistaa meidät tomuksi.
Бо Він знає нашу сутність, пам’ятає, що ми – порох.
15 Ihmisen elinpäivät ovat niinkuin ruoho, hän kukoistaa niinkuin kukkanen kedolla.
Дні людини – немов трава; як цвіт польовий, так цвіте вона.
16 Kun tuuli käy hänen ylitsensä, ei häntä enää ole, eikä hänen asuinsijansa häntä enää tunne.
Як тільки вітер пронесеться над ним, не стане його, і більше не впізнає його місце, [де він ріс].
17 Mutta Herran armo pysyy iankaikkisesta iankaikkiseen niille, jotka häntä pelkäävät, ja hänen vanhurskautensa lasten lapsille,
А милість Господа споконвіку й навіки над тими, хто боїться Його, і праведність Його – на синах синів,
18 niille, jotka pitävät hänen liittonsa ja muistavat hänen käskynsä ja noudattavat niitä.
що бережуть Його Завіт і пам’ятають настанови Його, щоб їх виконувати.
19 Herra on pystyttänyt istuimensa taivaisiin, ja hänen kuninkuutensa hallitsee kaikkia.
Господь на небесах утвердив престол Свій, і Царство Його панує над усім.
20 Kiittäkää Herraa, te hänen enkelinsä, te väkevät sankarit, jotka hänen käskynsä täytätte, kun kuulette hänen sanansa äänen.
Благословіть Господа, ангели Його, могутні силою, що виконують сказане Ним, слухаючись голосу Його слова!
21 Kiittäkää Herraa, kaikki hänen sotaväkensä, te hänen palvelijansa, jotka hänen tahtonsa teette.
Благословіть Господа, усі воїнства Його, слуги Його, що виконують Його волю!
22 Kiittäkää Herraa, kaikki hänen tekonsa, hänen valtakuntansa kaikissa paikoissa. Kiitä, minun sieluni, Herraa.
Прославте Господа, усі діяння Його, на всіх місцях Його панування! Благослови, душе моя, Господа!
