Psalmien 10
1 Miksi, Herra, seisot niin kaukana, miksi kätkeydyt ahdingon aikoina?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 Jumalattomien ylpeyden tähden kurja kärsii, takertuu heidän punomiinsa juoniin.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 Sillä jumalaton kerskaa omista himoistansa, ja kiskuri kiroaa, pilkkaa Herraa.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 Jumalaton sanoo ylvästellen: "Ei hän kosta". "Ei Jumalaa ole" -siinä kaikki hänen ajatuksensa.
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 Hänen hankkeensa menestyvät joka aika. Sinun tuomiosi ovat korkealla, kaukana hänestä; kaikille vastustajilleen hän hymähtää.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 Hän sanoo sydämessään: "En horju minä, en ikinä joudu onnettomuuteen".
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 Hänen suunsa on täynnä kirousta, petosta, sortoa; tuho ja turmio on hänen kielensä alla.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 Kylien vaiheilla hän istuu väijyksissä, hän murhaa salaa syyttömän. Hänen silmänsä vaanivat onnetonta.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 Kätkössään hän väijyy, niinkuin leijona pensaikossa, hän väijyy hyökätäksensä kurjan kimppuun; hän saa kurjan kiinni, vetää hänet verkkoonsa.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 Hän kyyristyy, painautuu maahan, ja onnettomat joutuvat hänen kynsiinsä.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 Hän sanoo sydämessään: "Jumala sen unhottaa, hän on peittänyt kasvonsa, hän ei sitä ikinä näe".
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Nouse, Herra, kohota kätesi, Jumala! Älä unhota kurjia.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 Miksi jumalaton pilkkaa Jumalaa? Miksi hän sanoo sydämessään: "Et sinä kosta?"
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Sinä olet sen nähnyt, sillä sinä havaitset vaivan ja tuskan, ja sinä otat sen oman kätesi huomaan; sinulle onneton uskoo asiansa, sinä olet orpojen auttaja.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Murskaa jumalattoman käsivarsi ja kosta pahan jumalattomuus, niin ettei häntä enää löydetä.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 Herra on kuningas ainiaan ja iankaikkisesti; hävinneet ovat pakanat hänen maastansa.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 Sinä kuulet nöyrien halajamisen, Herra, sinä vahvistat heidän sydämensä, sinä teroitat korvasi,
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 auttaaksesi orvon ja sorretun oikeuteensa, ettei ihminen, joka maasta on, enää saisi kauhua aikaan.
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
