< Sananlaskujen 1 >

1 Salomon, Daavidin pojan, Israelin kuninkaan, sananlaskut,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 viisauden ja kurin oppimiseksi, ymmärryksen sanojen ymmärtämiseksi,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 taitoa tuovan kurin, vanhurskauden, oikeuden ja vilpittömyyden saamiseksi,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 mielevyyden antamiseksi yksinkertaisille, tiedon ja taidollisuuden nuorille.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Viisas kuulkoon ja saakoon oppia lisää, ja ymmärtäväinen hankkikoon elämänohjetta
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 ymmärtääkseen sananlaskuja ja vertauksia, viisasten sanoja ja heidän ongelmiansa.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Herran pelko on tiedon alku; hullut pitävät halpana viisauden ja kurin.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Kuule, poikani, isäsi kuritusta äläkä hylkää äitisi opetusta,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 sillä ne ovat ihana seppele sinun päähäsi ja käädyt sinun kaulaasi.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Poikani, jos synnintekijät sinua viekoittelevat, älä suostu.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Jos he sanovat: "Lähde mukaamme! Väijykäämme verta, vaanikaamme viatonta syyttömästi;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 nielaiskaamme niinkuin tuonela heidät elävältä, ehyeltään, niinkuin hautaan vaipuvaiset; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 me saamme kaikenlaista kallista tavaraa, täytämme talomme saaliilla;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 heitä arpasi meidän kanssamme, yhteinen kukkaro olkoon meillä kaikilla" -
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Älä lähde, poikani, samalle tielle kuin he, pidätä jalkasi heidän poluiltansa.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Sillä heidän jalkansa juoksevat pahuuteen, kiiruhtavat vuodattamaan verta.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Sillä verkko on viritetty kaikille siivekkäille, niin että ne sen näkevät. -Mutta turhaan:
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 omaa vertansa he väijyvät, vaanivat omaa henkeänsä.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Näin käy jokaiselle väärän voiton pyytäjälle: se ottaa haltijaltaan hengen.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Viisaus huutaa kadulla, antaa äänensä kuulua toreilla;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 meluisten katujen kulmissa se kutsuu, porttien ovilta kaupungissa sanansa sanoo:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Kuinka kauan te, yksinkertaiset, rakastatte yksinkertaisuutta, kuinka kauan pilkkaajilla on halu pilkkaan ja tyhmät vihaavat tietoa?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Kääntykää minun nuhdeltavikseni. Katso, minä vuodatan teille henkeäni, saatan sanani tiedoksenne.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Kun minä kutsuin ja te estelitte, kun ojensin kättäni eikä kenkään kuunnellut,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 vaan te vieroksuitte kaikkia minun neuvojani, ette suostuneet minun nuhteisiini,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 niin minäkin nauran teidän hädällenne, pilkkaan, kun tulee se, mitä te kauhistutte;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 kun myrskynä tulee se, mitä te kauhistutte, kun hätänne saapuu tuulispäänä, kun päällenne tulee vaiva ja ahdistus.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Silloin he minua kutsuvat, mutta minä en vastaa, etsivät minua, mutta eivät löydä.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Koska he vihasivat tietoa, eivät valinneet osaksensa Herran pelkoa
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 eivätkä suostuneet minun neuvooni, vaan katsoivat kaiken minun nuhteluni halvaksi,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 saavat he syödä oman vaelluksensa hedelmiä ja saavat kyllänsä omista hankkeistaan.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Sillä yksinkertaiset tappaa heidän oma luopumuksensa, ja tyhmät tuhoaa heidän oma suruttomuutensa.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Mutta joka minua kuulee, saa asua turvassa ja olla rauhassa onnettomuuden kauhuilta.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

< Sananlaskujen 1 >