Sananlaskujen 9
1 Viisaus on talonsa rakentanut, veistänyt seitsemän pylvästänsä.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Hän on teuraansa teurastanut, viininsä sekoittanut ja myöskin pöytänsä kattanut.
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Hän on palvelijattarensa lähettänyt kutsua kuuluttamaan kaupungin kumpujen rinteiltä:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 "Joka yksinkertainen on, poiketkoon tänne". Sille, joka on mieltä vailla, hän sanoo:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 "Tulkaa, syökää minun leipääni ja juokaa viiniä, minun sekoittamaani.
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Hyljätkää yksinkertaisuus, niin saatte elää, ja astukaa ymmärryksen tielle." -
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Joka pilkkaajaa ojentaa, saa itsellensä häpeän, ja häpeäpilkun se, joka jumalatonta nuhtelee.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Älä nuhtele pilkkaajaa, ettei hän sinua vihaisi; nuhtele viisasta, niin hän sinua rakastaa.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Anna viisaalle, niin hän yhä viisastuu; opeta vanhurskasta, niin hän saa oppia lisää.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Herran pelko on viisauden alku, ja Pyhimmän tunteminen on ymmärrystä. -
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 "Sillä minun avullani päiväsi enenevät ja jatkuvat elämäsi vuodet.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Jos olet viisas, olet omaksi hyväksesi viisas; ja jos olet pilkkaaja, saat sinä sen yksin kestää."
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Tyhmyys on nainen, levoton ja yksinkertainen, eikä hän mistään mitään tiedä.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Hän istuu talonsa ovella, istuimella kaupungin kummuilla,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 kutsumassa ohikulkijoita, jotka käyvät polkujansa suoraan eteenpäin:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 "Joka yksinkertainen on, poiketkoon tänne". Ja sille, joka on mieltä vailla, hän sanoo:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 "Varastettu vesi on makeata, ja salattu leipä on suloista".
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
