Sananlaskujen 30
1 Aagurin, Jaaken pojan, sanat; lauselma. Näin puhuu se mies: Minä olen väsyttänyt itseni, Jumala; olen väsyttänyt itseni, Jumala, ja menehdyn.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Sillä järjetön olen minä mieheksi, ei ole minulla ihmisymmärrystä;
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 enkä ole oppinut viisautta, tullakseni tuntemaan Pyhintä.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Kuka on noussut taivaaseen ja astunut sieltä alas? Kuka on koonnut kouriinsa tuulen? Kuka on sitonut vedet vaipan sisään? Kuka on kohdalleen asettanut maan ääret kaikki? Mikä on hänen nimensä ja mikä hänen poikansa nimi, jos sen tiedät?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Jokainen Jumalan sana on taattu; hän on niiden kilpi, jotka häneen turvaavat.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Älä lisää hänen sanoihinsa mitään, ettei hän vaatisi sinua tilille ja ettet valhettelijaksi joutuisi.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Kahta minä sinulta pyydän, älä niitä minulta koskaan kiellä, kuolemaani saakka:
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Vilppi ja valhepuhe pidä minusta kaukana. Älä köyhyyttä, älä rikkautta minulle anna; anna minulle ravinnoksi määräosani leipää,
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 etten kylläisenä tulisi kieltäjäksi ja sanoisi: "Kuka on Herra?" ja etten köyhtyneenä varastaisi ja rikkoisi Jumalani nimeä vastaan.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Älä kieli palvelijasta hänen herrallensa; muutoin hän sinut kiroaa, ja sinä saat siitä kärsiä.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Voi sukua, joka isäänsä kiroaa eikä siunaa äitiänsä;
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 sukua, joka on omissa silmissään puhdas, vaikka ei ole pesty liastansa!
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Voi sukua-kuinka ylpeät ovatkaan sen silmät ja kuinka korskea silmänluonti-
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 sukua, jonka hampaat ovat miekkoja ja leukaluut veitsiä syödäksensä kurjat maasta pois ja köyhät ihmisten joukosta!
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Verenimijällä on kaksi tytärtä: Anna vielä! Anna vielä! Kolme on, jotka eivät kylläänsä saa, neljä, jotka eivät sano: "Jo riittää":
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 tuonela, hedelmätön kohtu, maa, joka ei saa kylläänsä vedestä, ja tuli, joka ei sano: "Jo riittää". (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Joka isäänsä pilkkaa ja pitää halpana totella äitiänsä, häneltä korpit puron luona hakkaavat silmän, ja kotkan poikaset syövät sen.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Kolme on minusta ylen ihmeellistä, ja neljä on, joita en käsitä:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 kotkan jäljet taivaalla, käärmeen jäljet kalliolla, laivan jäljet keskellä merta ja miehen jäljet nuoren naisen tykönä.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Samoin ovat avionrikkoja-vaimon jäljet: hän syö, pyyhkii suunsa ja sanoo: "En ole pahaa tehnyt".
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Kolmen alla järkkyy maa, ja neljän alla ei se jaksa kestää:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 orjan alla, kun hän kuninkaaksi pääsee, houkan, kun hän saa kyllälti leipää,
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 hyljityn alla, kun hän miehen saa, ja palvelijattaren, kun hän emäntänsä syrjäyttää.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Neljä on maassa vähäisintä, mutta viisaan viisasta silti:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Muurahaiset ovat voimaton kansa, mutta he hankkivat leipänsä kesällä;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 tamaanit ovat heikko kansa, mutta he laittavat majansa kallioihin;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 heinäsirkoilla ei ole kuningasta, mutta koko lauma lähtee järjestyksessä liikkeelle;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 sisiliskoon voi tarttua käsin, mutta kuitenkin se oleskelee kuninkaan linnoissa.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Kolmella on komea astunta, ja neljä komeasti kulkee:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 leijona, sankari eläinten joukossa, joka ei vääjää ketään,
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 hevonen, solakkakylki, tai kauris, ja kuningas joukkonsa johdossa.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Jos ylpeilit-olipa se houkkamaisuutta tai harkittua-niin laske käsi suullesi.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Sillä maitoa pusertamalla saa voin, nenää pusertamalla saa veren, ja vihoja pusertamalla saa riidan.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
