Sananlaskujen 17
1 Parempi kuiva kannikka rauhassa kuin talon täysi uhripaistia riidassa.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Taitava palvelija hallitsee kunnotonta poikaa ja pääsee perinnönjaolle veljesten rinnalla.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Hopealle sulatin, kullalle uuni, mutta sydämet koettelee Herra.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Paha kuuntelee häijyjä huulia, petollisuus kuulee pahoja kieliä.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Joka köyhää pilkkaa, se herjaa hänen luojaansa; joka toisen onnettomuudesta iloitsee, ei jää rankaisematta.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Vanhusten kruunu ovat lastenlapset, ja isät ovat lasten kunnia.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Ei sovi houkalle ylevä puhe, saati sitten ruhtinaalle valhe.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Lahjus on käyttäjänsä silmissä kallis kivi: mihin vain hän kääntyy, hän menestyy.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Joka rikkeen peittää, se rakkautta harrastaa; mutta joka asioita kaivelee, se erottaa ystävykset.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 Nuhde pystyy paremmin ymmärtäväiseen kuin sata lyöntiä tyhmään.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Pelkkää onnettomuutta hankkii kapinoitsija, mutta häntä vastaan lähetetään armoton sanansaattaja.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Kohdatkoon miestä karhu, jolta on riistetty poikaset, mutta älköön tyhmä hulluudessansa.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Joka hyvän pahalla palkitsee, sen kodista ei onnettomuus väisty.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Alottaa tora on päästää vedet valloilleen; herkeä, ennenkuin riita syttyy.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Syyllisen syyttömäksi ja syyttömän syylliseksi tekijä ovat kumpikin Herralle kauhistus.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Mitä hyötyä on rahasta tyhmän käsissä? Viisauden hankkimiseen ei ole ymmärrystä.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Ystävä rakastaa ainiaan ja veli syntyy varaksi hädässä.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Mieltä vailla on mies, joka kättä lyöpi, joka menee toista takaamaan.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Joka toraa rakastaa, se rikkomusta rakastaa; joka ovensa korottaa, se hankkii kukistumistaan.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Väärämielinen ei onnea löydä, ja kavalakielinen suistuu onnettomuuteen.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Tyhmä on murheeksi siittäjällensä, ja houkan isä on iloa vailla.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 Terveydeksi on iloinen sydän, mutta murtunut mieli kuivuttaa luut.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Jumalaton ottaa lahjuksen vastaan toisen povelta vääristääksensä oikeuden tiet.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Ymmärtäväisellä on viisaus kasvojensa edessä, mutta tyhmän silmät kiertävät maailman rantaa.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Tyhmä poika on isällensä suruksi ja synnyttäjällensä mielihaikeaksi.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Paha jo sekin, jos syytöntä sakotetaan; kovin kohtuutonta, jos jaloja lyödään.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Joka hillitsee sanansa, on taitava, ja mielensä malttava on ymmärtäväinen mies.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Hullukin käy viisaasta, jos vaiti on; joka huulensa sulkee, on ymmärtäväinen.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
