Jobin 28
1 "Hopeallakin on suonensa ja löytöpaikkansa kullalla, joka puhdistetaan;
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 rauta otetaan maasta, ja kivestä sulatetaan vaski.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Tehdään loppu pimeydestä, ja tutkitaan tyystin kivi, jonka synkkä pilkkopimeä peittää.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Kaivos louhitaan syvälle maan asujain alle; unhotettuina he riippuvat siellä ilman jalan tukea, heiluvat kaukana ihmisten ilmoilta.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Maasta kasvaa leipä, mutta maan uumenet mullistetaan kuin tulen voimalla.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Sen kivissä on safiirilla sijansa, siellä on kultahiekkaa.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Polkua sinne ei tiedä kotka, eikä haukan silmä sitä havaitse.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Sitä eivät astu ylväät eläimet, ei leijona sitä kulje.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Siellä käydään käsiksi kovaan kiveen, ja vuoret mullistetaan juuriaan myöten.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Kallioihin murretaan käytäviä, ja silmä näkee kaikkinaiset kalleudet.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Vesisuonet estetään tihkumasta, ja salatut saatetaan päivänvaloon.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Mutta viisaus-mistä se löytyy, ja missä on ymmärryksen asuinpaikka?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Ei tunne ihminen sille vertaa, eikä sitä löydy elävien maasta.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Syvyys sanoo: 'Ei ole se minussa', ja meri sanoo: 'Ei se ole minunkaan tykönäni'.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Sitä ei voida ostaa puhtaalla kullalla, eikä sen hintaa punnita hopeassa.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Ei korvaa sitä Oofirin kulta, ei kallis onyks-kivi eikä safiiri.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Ei vedä sille vertoja kulta eikä lasi, eivät riitä sen vaihtohinnaksi aitokultaiset kalut.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Koralleja ja kristalleja ei sen rinnalla mainita, ja viisauden omistaminen on helmiä kalliimpi.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Ei vedä sille vertoja Etiopian topaasi, ei korvaa sitä puhdas kulta.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Mistä siis tulee viisaus ja missä on ymmärryksen asuinpaikka?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Se on peitetty kaiken elävän silmiltä, salattu taivaan linnuiltakin.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Manala ja kuolema sanovat: 'Korvamme ovat kuulleet siitä vain kerrottavan'.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Jumala tietää tien sen luokse, hän tuntee sen asuinpaikan.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Sillä hän katsoo maan ääriin saakka, hän näkee kaiken, mitä taivaan alla on.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Kun hän antoi tuulelle voiman ja määräsi mitalla vedet,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 kun hän sääti lain sateelle ja ukkospilvelle tien,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 silloin hän sen näki ja ilmoitti, toi sen esille ja sen myös tutki.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Ja ihmiselle hän sanoi: 'Katso, Herran pelko-se on viisautta, ja pahan karttaminen on ymmärrystä'."
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
