Psalmien 94
1 Herra Jumala, jonka kostot ovat, Jumala, jonka kostot ovat, selkiästi itses näytä.
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Korota sinuas, maailman tuomari: maksa ylpeille, mitä he ansainneet ovat.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Herra, kuinka kauvan pitää jumalattomain, kuinka kauvan pitää jumalattomain riemuitseman?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Tiuskuman ja puhuman niin ylpiästi, ja kaikki pahantekiät niin kerskaaman?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Herra, he polkevat alas sinun kansas, ja sinun perimistäs he vaivaavat.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Lesket ja muukalaiset he tappavat, ja orvot he kuolettavat,
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 Ja sanovat: ei Herra sitä näe, ja Jakobin Jumala ei sitä tottele.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Ymmärtäkäät siis, te hullut kansan seassa! ja, te tyhmät, koska te taitaviksi tulette?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Joka korvan on istuttanut, eikö hän kuule? eli joka silmän loi, eikö hän näe?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Joka pakanoita kurittaa, eikö hän rankaise, joka ihmisille opettaa tiedon?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Mutta Herra tietää ihmisten ajatukset, että ne turhat ovat.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Autuas on se, jota sinä, Herra, kuritat, ja opetat sinun laistas,
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Että hänellä kärsivällisyys olis, koska vastoin käy, siihenasti kuin jumalattomalle hauta valmistetaan.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Sillä ei Herra heitä kansaansa pois, eli hylkää perimistänsä.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Sillä oikeuden pitää sittekin oikeuden oleman, ja kaikki hurskaat sydämet sitä seuraavat.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Kuka seisoo minun kanssani pahoja vastaan? kuka astuu minun tyköni pahointekiöitä vastaan?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Ellei Herra minua auttaisi, niin minun sieluni makais lähes hiljaisuudessa.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Minä sanoin: minun jalkani on horjunut, vaan sinun armos, Herra, minun tukesi.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Minulla oli paljo surua sydämessäni; mutta sinun lohdutukses ilahutti minun sieluni.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Etpäs mielisty koskaan tosin vahingolliseen istuimeen, joka lain häijysti opettaa.
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 He kokoovat joukkonsa vanhurskaan sielua vastaan, ja tuomitsevat viattoman veren kadotukseen,
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Mutta Herra on minun varjelukseni: minun Jumalani on minun uskallukseni turva,
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 Ja hän kostaa heidän vääryytensä, ja hukuttaa heitä heidän pahuutensa tähden: Herra, meidän Jumalamme, hukuttaa heitä.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
