Psalmien 91
1 Joka Korkeimman varjeluksessa istuu ja Kaikkivaltiaan varjossa oleskelee,
Той, хто живе під покровом Всевишнього, у тіні Всемогутнього спочиватиме.
2 Hän sanoo Herralle: minun toivoni ja linnani, minun Jumalani, johon minä uskallan.
Скажу Господеві: «Пристановище моє й твердиня моя – Бог мій, на Нього я надію покладаю».
3 Sillä hän pelastaa sinun väijyjän paulasta, ja vahingollisesta ruttotaudista.
Адже Він визволить тебе від тенет людолова [й] від згубної моровиці.
4 Hän sulillansa sinua varjoo, ja sinun turvas on hänen siipeinsä alla: hänen totuutensa on keihäs ja kilpi;
[Мов птах], вкриє тебе Своїм пір’ям, і під крилами Його спочиватимеш безпечно. Щит великий і обладунок – істина Його.
5 Ettes pelkäisi yön kauhistusta, ja nuolia, jotka päivällä lentävät,
Не будеш боятися жаху нічного, ані стріли, що вдень летить,
6 Sitä ruttoa, joka pimeässä liikkuu, ja sairautta, joka puolipäivänä turmelee.
ані моровиці, що в пітьмі ходить, ані пошесті, що спустошує опівдні.
7 Vaikka tuhannen lankeisi sivullas, ja kymmenentuhatta sinun oikiallas, niin ei se sinuun satu.
Впаде поруч із тобою тисяча [ворогів], і десять тисяч – праворуч від тебе, але до тебе вони не наблизяться.
8 Ja tosin sinun pitää silmilläs näkemän ja katsoman, kuinka jumalattomille kostetaan.
Тільки очима своїми будеш дивитися й побачиш покарання нечестивих.
9 Sillä Herra on sinun toivos, ja Ylimmäinen on sinun turvas.
Оскільки ти Господа – притулок мій, Всевишнього – зробив пристановищем своїм,
10 Ei sinua pidä mikään paha kohtaaman, ja ei yhtään vaivaa pidä sinun majaas lähestymän.
не спіткає тебе лихо й хвороба не наблизиться до твого шатра.
11 Sillä hän on antanut käskyn enkeleillensä sinusta, että he kätkevät sinua kaikissa teissäs,
Бо Він ангелам Своїм про тебе накаже, щоб оберігали тебе на всіх твоїх дорогах.
12 Että he kantavat sinua käsissä, ettes jalkaas kiveen loukkaisi.
Вони понесуть тебе на своїх долонях, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь.
13 Sinä käyt jalopeuran ja kyykäärmeen päällä, ja tallaat nuoren jalopeuran ja lohikäärmeen.
На лева й на кобру наступиш, розтопчеш молодого лева й змію.
14 Että hän minua halasi, niin minä hänen päästän: hän tuntee minun nimeni, sentähden minä varjelen häntä.
«За те, що він полюбив Мене, врятую його, піднесу його, бо він пізнав ім’я Моє.
15 Hän avuksihuutaa minua, sentähden minä kuulen häntä; hänen tykönänsä olen minä tuskassa; siitä minä hänen tempaan pois ja saatan hänen kunniaan.
Коли він покличе Мене, Я відповім йому, у біді з ним буду, визволю його й прославлю.
16 Minä ravitsen hänen pitkällä ijällä, ja osoitan hänelle autuuteni.
Довголіттям насичу його й з’явлю йому Моє спасіння».
