Psalmien 89
1 Etanin sen Esrahilaisen opetus. Minä veisaan Herran armoja ijankaikkisesti, ja ilmoitan sinun totuuttas suullani suvusta sukuun,
Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина. Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
2 Ja sanon: ijankaikkinen armo käy ylös: sinä pidät uskollisesti totuutes taivaissa.
Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
3 Minä olen liiton tehnyt valittuini kanssa: minä olen vannonut Davidille palvelialleni:
„Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
4 Hamaan ijankaikkisuuteen vahvistan minä sinun siemenes, ja rakennan sinun istuimes suvusta sukuun, (Sela)
Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! (Се́ла)
5 Ja taivaat pitää ylistämän, Herra, sinun ihmeitäs, niin myös totuuttas pyhäin seurakunnassa.
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
6 Sillä kuka taidetaan pilvissä verrattaa Herraan? ja kuka on Herran kaltainen jumalain lasten seassa?
бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7 Jumala on sangen väkevä pyhäinsä kokouksissa, ja ihmeellinen kaikkein seassa, jotka ovat hänen ympärillänsä.
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
8 Herra Jumala Zebaot, kuka on niinkuin sinä, väkevä Jumala? ja sinun totuutes on sinun ympärilläs.
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
9 Sinä vallitset pauhaavaisen meren: sinä hillitset paisuvaiset aallot.
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
10 Sinä lyöt Rahabin kuoliaaksi: sinä hajoitat vihollises urhoollisella käsivarrellas.
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
11 Taivaat ovat sinun, maa myös on sinun: sinä olet perustanut maan piirin, ja mitä siinä on.
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
12 Pohjan ja etelän olet sinä luonut: Tabor ja Hermon kiittävät sinun nimeäs.
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
13 Sinulla on voimallinen käsivarsi: väkevä on sinun kätes, ja korkia on oikia kätes.
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
14 Vanhurskaus ja tuomio on istuimes vahvistus: armo ja totuus ovat sinun kasvois edessä.
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
15 Autuas on se kansa, joka ihastua taitaa: Herra, heidän pitää vaeltaman sinun kasvois valkeudessa.
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
16 Heidän pitää iloitseman joka päivä sinun nimestäs, ja sinun vanhurskaudessas kunnialliset oleman.
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
17 Sillä sinä olet heidän väkevyytensä kerskaus, ja sinun armos kautta nostat sinä ylös meidän sarvemme.
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
18 Sillä Herra on meidän kilpemme, ja pyhä Israelissa on meidän kuninkaamme.
бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!
19 Silloin sinä puhuit näyissä pyhilles ja sanoit: minä olen sankarin herättänyt auttamaan: minä olen korottanut valitun kansasta.
Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
20 Minä olen löytänyt palveliani Davidin: minä olen hänen voidellut pyhällä öljylläni.
знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
21 Minun käteni tukee häntä, ja minun käsivarteni vahvistaa häntä.
щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
22 Ei pidä viholliset häntä voittaman, ja väärät ei pidä häntä sulloman.
Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
23 Vaan minä lyön hänen vihollisensa hänen edestänsä; ja niitä, jotka häntä vihaavat, tahdon minä vaivata.
— його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
24 Mutta minun totuuteni ja armoni pitää hänen tykönänsä oleman, ja hänen sarvensa pitää minun nimeeni nostettaman ylös.
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
25 Minä asetan hänen kätensä mereen, ja hänen oikian kätensä virtoihin.
і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
26 Näin hänen pitää minun kutsuman: sinä olet minun Isäni, Jumalani ja turvani, joka minua auttaa.
Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
27 Ja minä asetan hänen esikoiseksi, kaikkein korkeimmaksi kuningasten seassa maan päällä.
Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
28 Minä pidän hänelle armoni tähteellä ijankaikkisesti, ja minun liittoni pitää hänelle vahva oleman.
Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
29 Minä annan hänelle ijankaikkisen siemenen, ja vahvistan hänen istuimensa niinkauvan kuin taivaat pysyvät.
і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
30 Mutta jos hänen lapsensa minun lakini hylkäävät, ja ei vaella minun oikeudessani,
Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
31 Jos he minun säätyni turmelevat, ja ei minun käskyjäni pidä;
коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
32 Niin minä heidän syntinsä vitsalla rankaisen, ja heidän pahat tekonsa haavoilla.
тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
33 Mutta armoani en minä hänestä käännä pois, enkä salli totuuteni vilpistellä.
А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
34 En minä riko liittoani, ja mitä minun suustani käynyt on, en minä muuta.
не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
35 Minä olen vihdoin vannonut pyhyyteni kautta: en minä Davidille valehtele.
Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
36 Hänen siemenensä on oleva ijankaikkisesti, ja hänen istuimensa minun edessäni niinkuin aurinko.
повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
37 Ja niinkuin kuu, vahvistetaan se ijankaikkisesti, ja on vahvana niinkuin todistus pilvissä, (Sela)
як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. (Се́ла)
38 Vaan nyt sinä syökset ja heität pois, ja vihastut voidellulles.
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
39 Sinä särjet palvelias liiton, ja tallaat hänen kruununsa maahan.
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
40 Sinä rikot hänen muurinsa, ja annat hänen linnansa särjettää.
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
41 Häntä raatelevat kaikki ohitsekäyväiset: hän on tullut läsnäolevaisillensa nauruksi.
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
42 Sinä korotat hänen vihollistensa oikian käden, ja ilahutat kaikki hänen vainollisensa.
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
43 Hänen miekkansa voiman olet sinä myös ottanut pois, ja et salli hänen voittaa sodassa,
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
44 Sinä hävitit hänen puhtautensa, ja annoit hänen istuimensa kaatua maahan.
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45 Sinä lyhennät hänen nuoruutensa ajat, ja peität hänen häpiällä, (Sela)
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! (Се́ла)
46 Herra, kuinka kauvan sinä sinus niin salaat? ja annat hirmuisuutes palaa niinkuin tulen?
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47 Muista, kuinka lyhyt minun elämäni on: miksis tahdoit kaikki ihmiset hukkaan luoda?
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? (Се́ла) (Sheol h7585)
49 Herra, kussa ovat sinun entiset armos, jotkas Davidille vannonut olet totuudessas?
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50 Muista, Herra, palveliais pilkkaa, jonka minä kannan helmassani, kaikista niin monista kansoista,
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
51 Joilla, Herra, vihollises pilkkaavat, joilla he pilkkaavat voideltus askelia.
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
52 Kiitetty olkoon Herra ijankaikkisesti, amen! ja amen!
Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!
