Psalmien 74
1 Asaphin opetus. Jumala, miksis meitä niin ratki pois syökset? ja olet niin hirmuisesti vihainen sinun laitumes lampaille?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Muista seurakuntaas, jonkas muinen omistit ja sinulle perimiseksi lunastanut olet, Zionin vuorta, jossas asuit.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Tallaa heitä jaloillas, ja sysää heitä ijäiseen hävitykseen: vihollinen on raiskannut kaikki pyhässä.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Sinun vihollises kiljuvat sinun huoneessas, ja asettavat epäjumalansa siihen.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Kirveet näkyvät välkkyvän ylhäällä, niinkuin metsässä hakattaisiin,
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Ja hakkaavat rikki kaikki hänen kuvainsa kaunistukset, sekä keihäillä että kirveillä.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 He polttavat sinun pyhäs, ja turmelevat sinun nimes asuinsian maan päällä.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 He puhuvat sydämessänsä: raadelkaamme heitä ynnä; he polttavat kaikki Jumalan huoneet maalla.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Emme näe meidän ihmeitämme, eikä silleen prophetaa ole: ei myös ketään meidän seassamme ole, joka ymmärtää kuinka kauvan.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Jumala, kuinka kauvan vihamies häpäisee ja vihollinen sinun nimeäs ratki niin pilkkaa?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Miksis käännät pois sinun kätes? ja oikian kätes niin ratki sinun povestas?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Mutta Jumala on alusta minun kuninkaani, joka kaikkinaisen autuuden matkaan saattaa maan päällä.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Sinä hajoitat meren voimallas: sinä murennat lohikärmeiden päät vesissä.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Sinä murensit valaskalain päät, ja annat ne kansalle ruaksi metsän korvessa.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Sinä kuohutat lähteet ja virrat: sinä kuivaat väkevät kosket.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Päivä ja yö ovat sinun: sinä rakennat valkeuden ja auringon.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Sinä sovitit jokaisen maan rajat: sinä teet suven ja talven.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Niin muista siis, että vihollinen häpäisee Herraa, ja hullu kansa pilkkaa sinun nimeäs.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Älä siis anna pedolle mettises sielua, ja älä niin ratki unohda sinun köyhäis joukkoa.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Muista liittoa; sillä maa on joka paikassa surkiasti hävitetty, ja huoneet ovat täynnä vääryyttä.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Älä anna köyhän mennä pois häpiällä; sillä köyhät ja raadolliset kiittävät sinun nimeäs.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Nouse, Jumala, ja aja asias: muista niitä häväistyksiä, jotka sinulle joka päivä hulluilta tapahtuvat.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Älä unohda vihollistes ääntä: sinun vainollistes meteli tulee aina suuremmaksi.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
