Psalmien 73
1 Asaphin Psalmi. Totta on Jumala hyvä Israelille, niille, jotka puhtaat sydämestä ovat.
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Mutta minä olisin pian jaloillani horjunut: minun askeleeni olisivat lähes liukastuneet.
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 Sillä minä närkästyin öykkäreistä, että minä näin jumalattomat menestyvän.
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 Sillä ei he ole missään kuoleman hädässä, vaan heidän voimansa pysyy vahvana.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 Ei he ole vastoinkäymisessä niinkuin muut ihmiset, ja ei heitä vaivata niinkuin muita ihmisiä.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Sentähden on heidän ylpeytensä koria, ja heidän väkivaltansa kaunistaa heitä.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Heidän silmänsä paisuvat lihavuudesta: he tekevät mitä ainoastansa heille kelpaa.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 Kaikkia he katsovat ylön, ja sitte pahasti puhuvat: he puhuvat ja laittavat ylpiästi.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 Mitä he puhuvat, sen täytyy olla taivaasta puhuttu: mitä he sanovat, sen täytyy maan päällä kelvata.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Sentähden noudattaa heitä yhteinen kansa, ja kokoontuvat heidän tykönsä niinkuin vedet,
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 Ja sanovat: mitä Jumalan pitäis heitä kysymän? mitä pitäis korkeimman heistä lukua pitämän?
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Katso, ne ovat jumalattomat: he ovat onnelliset maailmassa ja rikastuvat.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Pitäiskö siis sen turhaan oleman, että minun sydämeni nuhteetoinna elää, ja minä pesen viattomuudessa minun käteni?
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 Ja minä ruoskitaan joka päivä, ja minun rangaistukseni on joka aamu käsissä?
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Minä olisin lähes niin sanonut kuin hekin; mutta katso, niin minä olisin tuominnut kaikki sinun lapses, jotka ikänänsä olleet ovat.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Minä ajattelin sitä tutkia; mutta se oli minulle ylen raskas,
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 Siihenasti kuin minä menin Jumalan pyhään, ja ymmärsin heidän loppunsa.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Tosin sinä asetit heitä liukkaalle, ja syöksit heitä pohjaan.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Kuinka he niin pian hukkuvat: he hukkuvat ja saavat kauhian lopun.
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Niinkuin uni, koska joku herää, niinpä sinä, Herra teet heidän kuvansa kaupungissa ylönkatsotuksi.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Vaan kuin se karvasteli minun sydämessäni ja pisti minun munaskuitani,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 Silloin olin minä tyhmä ja en mitään tietänyt: minä olin niinkuin nauta sinun edessäs.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Kuitenkin minä pysyn alati sinun tykönäs; sillä sinä pidät minun oikiasta kädestäni.
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 Sinä talutat minua neuvollas, ja korjaat minua viimein kunnialla.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Kuin sinä ainoastansa minulla olisit, niin en minä ensinkään sitte taivaasta eli maasta tottelisi.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Vaikka vielä minun ruumiini ja sieluni vaipuis, niin sinä, Jumala, kuitenkin olet aina minun sydämeni uskallus ja minun osani.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Sillä katso, jotka sinusta eriävät, ne hukkuvat: sinä kadotat kaikki, jotka sinua vastaan huorin tekevät.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Mutta se on minun iloni, että minä itseni Jumalan tykö pidän, ja panen toivoni Herran, Herran päälle, ilmoittamaan kaikkia sinun töitäs.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
