Psalmien 50
1 Asaphin Psalmi. Herra, väkevä Jumala, puhuu, ja kutsuu maailman hamasta auringon koitosta niin laskemiseen asti.
Псалом Асафів.
2 Zionista antaa Jumala täydellisen kirkkauden paistaa.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Meidän Jumalamme tulee, ja ei vaikene: kuluttavainen tuli käy hänen edellänsä, ja hänen ympärillänsä väkevä ilma.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Hän kutsuu taivaat ylhäältä ja maan, tuomitaksensa kansaansa.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Kootkaat minulle minun pyhäni, jotka liitostani enemmän pitävät kuin uhrista.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 Ja taivaat pitää hänen vanhurskauttansa ilmoittaman; sillä Jumala on tuomari, (Sela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Kuule, kansani! minä tahdon puhua, ja sinun seassas, Israel, todistaa: minä Jumala olen sinun Jumalas,
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Uhreistas en minä sinua nuhtele; sillä sinun polttouhris ovat alati minun edessäni.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 En minä ota härkiä sinun huoneestas, enkä kauriita navetastas;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Sillä kaikki metsän eläimet ovat minun, ja eläimet vuorilla tuhansin.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Minä tunnen kaikki linnut vuorten päällä, ja metsän pedot ovat minun edessäni.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Jos minä isoon, en minä sitä sano sinulle; sillä maan piiri on minun, ja kaikki mitä siinä on.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Luuletkos minun syövän härjän lihaa? ja kauristen verta juovan?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Uhraa Jumalalle kiitosuhri, ja maksa Ylimmäiselle lupaukses;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 Ja avukses huuda minua hädässäs, niin minä tahdon auttaa sinua, ja sinun pitää kunnioittaman minua.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Mutta jumalattomalle sanoo Jumala: miksi sinä ilmoitat minun säätyjäni? ja otat minun liittoni suulles?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Ettäs kuritusta vihaat, ja heität minun sanani taakses.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Koskas varkaan näet, niin sinä juokset hänen kanssansa, ja pidät yhtä huorintekiäin kanssa.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Sinun suus sallit sinä pahaa puhua, ja kieles saattaa petosta matkaan.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Sinä istut ja puhut veljeäs vastaan, äitis poikaa sinä pilkkaat.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Näitä teet, ja minä olen vaiti; niin sinä luulet, että minä olen sinun kaltaises; mutta minä nuhtelen sinua ja asetan näitä silmäis eteen.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Ymmärtäkäät siis näitä te, jotka Jumalan unhotatte; etten minä tempaisi joskus pois, ja ei olisi vapahtajaa.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Joka kiitosta uhraa, se ylistää minua, ja siinä on se tie, että minä osoitan hänelle Jumalan autuuden.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
