Psalmien 38
1 Davidin Psalmi muistoksi. Herra, älä rankaise minua vihassas, ja älä kurita minua hirmuisuudessas!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Sillä sinun nuoles ovat minuun kiinnitetyt, ja sinun kätes painaa minua.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Ei ole terveys minun ruumiissani, sinun uhkauksestas: ja ei ole rauhaa minun luissani, minun synteini tähden.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Sillä minun syntini käyvät pääni ylitse; niinkuin raskas kuorma ovat he ylen raskaaksi tulleet.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Minun haavani haisevat ja mätänevät minun hulluuteni tähden.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Minä käyn kymärässä ja kumarruksissa: yli päivää minä käyn murheissani.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Sillä minun kupeeni peräti kuivettuvat, ja ei ole mitään tervettä minun ruumiissani.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Minä olen ylen paljon runneltu ja lyöty rikki: minä myrisen minun sydämeni kivusta.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Herra, sinun edessäs on kaikki minun haluni, ja minun huokaukseni ei ole sinulta salattu.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Minun sydämeni värisee, minun voimani on minusta luopunut, ja minun silmäini valkeus ei ole minun tykönäni.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Minun ystäväni ja lähimmäiseni ovat kohdastansa minua vastaan, ja minun omaiseni seisovat kaukana.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Jotka minun sieluani etsivät, ne virittelevät paulat minun eteeni, ja jotka minulle pahaa suovat, ne puhuvat sulaa pahuutta, ja petosta joka päivä ajattelevat.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Mutta minun täytyy olla niinkuin kuuron, ja ei mitään kuuleman, ja niinkuin mykän, joka ei avaja suutansa,
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Ja minun täytyy olla niinkuin se, joka ei mitään kuule, ja jonka suussa ei ole vastausta.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Mutta minä odotan sinua, Herra; sinä, Herra, minun Jumalani, kuultelet minua.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Sillä minä ajattelen, ettei heidän suinkaan pidä minusta iloitseman: jos minun jalkani kompastuis, niin he kerskaisivat sangen paljon minusta.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Sillä minä olen tehty kärsimään, ja minun kipuni on alati minun edessäni.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Sillä minä julistan pahan tekoni, ja murehdin syntini tähden.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Mutta minun viholliseni elävät ja ovat väkevät: ne ovat suuret, jotka minua syyttömästi vihaavat.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Ja ne, jotka minulle maksavat pahalla hyvän, asettavat heitänsä minua vastaan, että minä hyvää noudatan.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Älä hylkää minua, Herra: minun Jumalani, älä ole kaukana minusta!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Riennä minua auttamaan, Herra, minun autuuteni!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
