Psalmien 37
1 Davidin Psalmi. Älä vihastu pahain tähden, ja älä kadehdi pahantekiöitä.
Давидів.
2 Sillä niinkuin heinä he pian hakataan pois, ja lakastuvat niinkuin vihoittava ruoho.
бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3 Toivo Herraan ja tee hyvää: asu maassa ja elätä itses vakuudella.
Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4 Iloitse Herrassa, ja hän antaa sinulle, mitä sinun sydämes halajaa.
Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5 Anna ties Herran haltuun, ja toivo hänen päällensä; kyllä hän sen tekee.
На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6 Ja hän tuo edes vanhurskautes niinkuin valkeuden, ja oikeutes niinkuin puolipäivän.
і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7 Tyydy Herraan, ja odota häntä: älä kiivoittele sitä, jonka tie menestyy ja sitä ihmistä, joka vääryyttä tekee.
Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8 Lakkaa vihasta ja hylkää tuimuus: älä niin vihastu, ettäs itsekin pahaa teet.
Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9 Sillä pahat hävitetään; mutta Herraa odottavaiset perivät maan.
бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10 Vielä vähä hetki on, niin ei jumalatoin olekaan; ja kuin sinä katsot hänen siaansa, niin hän on poissa.
А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11 Mutta siviät perivät maan, ja iloitsevat suuressa rauhassa.
а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12 Jumalatoin uhkaa vanhurskasta, ja kiristelee hampaitansa hänen päällensä.
Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13 Mutta Herra nauraa häntä; sillä hän näkee hänen päivänsä joutuvan.
та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14 Jumalattomat vetävät miekkansa ja jännittävät joutsensa, kukistaaksensa raadollista ja köyhää, ja teurastaaksensa hurskaita heidän teissänsä.
Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15 Mutta heidän miekkansa pitää käymän heidän sydämeensä; ja heidän joutsensa pitää särkymän.
та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16 Se vähä, mikä vanhurskaalla on, on parempi kuin monen jumalattoman suuret tavarat.
Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17 Sillä jumalattoman käsivarsi pitää rikottaman; mutta Herra vahvistaa vanhurskaat.
бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18 Herra tietää hurskasten päivät, ja heidän perimisensä pysyy ijankaikkisesti.
Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19 Ei he tule häpiään pahalla ajalla; ja nälkävuosina pitää heillä kyllä oleman.
за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20 Sillä jumalattomat hukkuvat, ja Herran viholliset, ehkä he olisivat niinkuin ihana niitty, niin heidän pitää kuitenkin niinkuin savu katooman.
Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21 Jumalatoin ottaa lainan ja ei maksa; mutta hurskas on laupias ja runsas.
Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22 Sillä hänen siunattunsa perivät maan; mutta hänen kirottunsa pitää hävitettämän.
бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23 Herralta senkaltaisen miehen vaellus hallitaan; ja hänen tiensä kelpaa hänelle.
Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24 Jos hän lankee, niin ei häntä hyljätä; sillä Herra tukee hänen kätensä.
коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25 Minä olin nuori, ja vanhennuin, ja en ikänä nähnyt vanhurskasta hyljätyksi, enkä hänen siemenensä kerjäävän leipää.
Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Hän on aina laupias, ja lainaa mielellänsä; ja hänen siemenensä on siunattu.
Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27 Vältä pahaa, ja tee hyvää, ja pysy ijankaikkisesti.
Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28 Sillä Herra rakastaa oikeutta, ja ei hylkää pyhiänsä: ne kätketään ijankaikkisesti; mutta jumalattomain siemen pitää hävitettämän.
Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29 Hurskaat perivät maan, ja asuvat siinä ijankaikkisesti.
Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30 Vanhurskaan suu puhuu viisautta, ja hänen kielensä opettaa oikeutta.
Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31 Hänen Jumalansa laki on hänen sydämessänsä; ja ei hänen askeleensa livisty.
Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32 Jumalatoin väijyy vanhurskasta, ja etsii häntä tappaaksensa;
А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33 Mutta ei Herra jätä häntä hänen käsiinsä, ja ei tuomitse häntä, koska hän tuomitaan.
та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34 Odota Herraa, ja kätke hänen tiensä, niin hän sinun korottaa, ettäs perit maan: ja sinä saat nähdä jumalattomat hävitettävän.
Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35 Minä näin jumalattoman, sangen jalon ja valtiaan, joka levitti itsensä, ja vihotti niinkuin viheriäinen laakeripuu.
Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36 Ja hän meni pois, ja katso ei hän enää ollut; ja minä kysyin häntä, ja ei häntä mistään löydetty.
та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37 Ole viatoin, ja pidä sinus oikein; sillä senkaltaiset viimein menestyvät;
Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38 Mutta väärät pitää ynnä hukkuman, ja jumalattomat pitää viimein hävitettämän.
переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39 Mutta Herra auttaa vanhurskaita: hän on heidän väkevyytensä tuskan ajalla.
А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40 Ja Herra auttaa heitä ja päästää heitä: hän pelastaa heitä jumalattomista ja vapahtaa heitä; sillä he uskalsivat häneen.
і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
