Psalmien 2

1 Miksi pakanat kiukuitsevat, ja kansat turhia ajattelevat?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Maan kuninkaat hankitsevat itseänsä, ja päämiehet keskenänsä neuvoa pitävät Herraa ja hänen voideltuansa vastaan.

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Katkaiskaamme heidän siteensä, ja heittäkäämme meistä pois heidän köytensä.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Mutta joka taivaissa asuu, nauraa heitä: Herra pilkkaa heitä.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Kerran hän puhuu heille vihoissansa, ja hirmuisuudessansa peljättää heitä.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Mutta minä asetin kuninkaani Zioniin, pyhälle vuorelleni.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Minä tahdon saarnata senkaltaisesta säädystä, josta Herra minulle sanoi: Sinä olet minun poikani, tänäpänä minä sinun synnytin.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Ano minulta, niin minä annan pakanat perinnökses ja maailman ääret omakses.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Sinun pitää särkemän heitä rautaisella valtikalla, ja niinkuin savisen astian heitä murentaman.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Nyt te kuninkaat, siis ymmärtäkäät, ja te maan tuomarit, antakaat teitänne kurittaa.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Palvelkaat Herraa pelvossa, ja iloitkaat vavistuksessa.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Antakaat suuta pojalle, ettei hän vihastuisi, ja te hukkuisitte tiellä; sillä hänen vihansa syttyy pian. Mutta autuaat ovat kaikki ne, jotka häneen uskaltavat.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!