Psalmien 2

1 Miksi pakanat kiukuitsevat, ja kansat turhia ajattelevat?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Maan kuninkaat hankitsevat itseänsä, ja päämiehet keskenänsä neuvoa pitävät Herraa ja hänen voideltuansa vastaan.

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Katkaiskaamme heidän siteensä, ja heittäkäämme meistä pois heidän köytensä.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Mutta joka taivaissa asuu, nauraa heitä: Herra pilkkaa heitä.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Kerran hän puhuu heille vihoissansa, ja hirmuisuudessansa peljättää heitä.

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Mutta minä asetin kuninkaani Zioniin, pyhälle vuorelleni.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Minä tahdon saarnata senkaltaisesta säädystä, josta Herra minulle sanoi: Sinä olet minun poikani, tänäpänä minä sinun synnytin.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Ano minulta, niin minä annan pakanat perinnökses ja maailman ääret omakses.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Sinun pitää särkemän heitä rautaisella valtikalla, ja niinkuin savisen astian heitä murentaman.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Nyt te kuninkaat, siis ymmärtäkäät, ja te maan tuomarit, antakaat teitänne kurittaa.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Palvelkaat Herraa pelvossa, ja iloitkaat vavistuksessa.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Antakaat suuta pojalle, ettei hän vihastuisi, ja te hukkuisitte tiellä; sillä hänen vihansa syttyy pian. Mutta autuaat ovat kaikki ne, jotka häneen uskaltavat.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!