Psalmien 147
1 Kiittäkäät Herraa! sillä Jumalaamme kiittää on kallis asia: kiitos on suloinen ja kaunis.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Herra rakentaa Jerusalemin, ja kokoo hajoitetut Israelilaiset.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Hän parantaa murretut sydämet, ja sitoo heidän kipunsa.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Hän lukee tähdet, ja kutsuu heitä kaikkia nimeltänsä.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Suuri on meidän Herramme, ja suuri hänen voimansa, ja hänen viisautensa on määrätöin.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Herra ojentaa raadolliset, ja jumalattomat maahan paiskaa.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Vuoroin veisatkaat Herralle kiitossanalla, ja veisatkaat meidän Herrallemme kanteleella;
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Joka taivaan pilvillä peittää ja antaa sateen maan päälle; joka ruohot vuorilla kasvattaa;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Joka eläimille antaa heidän ruokansa, ja kaarneen pojille, jotka häntä avuksensa huutavat.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Ei hän mielisty hevosten väkevyyteen, eikä hänelle kelpaa miehen sääriluut.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Herralle kelpaavat ne, jotka häntä pelkäävät, ja jotka hänen laupiuteensa uskaltavat.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Ylistä, Jerusalem, Herraa: kiitä, Zion, sinun Jumalaas!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Sillä hän vahvistaa sinun porttis salvat, ja siunaa sinussa sinun lapses.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Hän saattaa rauhan sinun ääriis, ja ravitsee sinua parhailla nisuilla.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Hän lähettää puheensa maan päälle: hänen sanansa nopiasti juoksee.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Hän antaa lumen niinkuin villan; hän hajoittaa härmän niinkuin tuhan.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Hän heittää rakeensa niinkuin palat; kuka hänen pakkasensa edessä kestää?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Hän lähettää sanansa, ja sulaa ne; hän antaa tuulen puhaltaa, niin vedet juoksevat.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Hän ilmoittaa Jakobille sanansa, ja Israelille säätynsä ja oikeutensa.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Ei hän niin tehnyt kaikille pakanoille; eikä he tiedä hänen oikeuttansa, Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
