< Psalmien 131 >

1 Davidin veisu korkeimmassa Kuorissa. Herra! ei minun sydämeni ole paisunut, eikä minun silmäni ole ylpiät; enkä minä vaella suurissa asioissa, jotka minulle työläät ovat.
Пісня сходження Давидова. Господи, не гордилося серце моє, і не підносилися очі мої, не втручався я у великі й недосяжні для мене дива.
2 Kuin en minä sieluani asettanut ja vaikittanut, niin minun sieluni tuli vieroitetuksi, niinkuin lapsi äidistänsä vieroitetaan.
Хіба не втихомирював і не заспокоював я душі своєї, немов немовля, від грудей матері відлучене? Як відлучене від грудей немовля – душа моя в мені.
3 Israel toivokaan Herran päälle, hamasta nyt ja ijankaikkiseen.
Нехай Ізраїль сподівається на Господа віднині й повіки!

< Psalmien 131 >