Psalmien 129

1 Veisu korkeimmassa Kuorissa. He ovat usein minua ahdistaneet, hamasta nuoruudestani, sanokaan nyt Israel;

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 He ovat usein minua ahdistaneet, hamasta nuoruudestani; mutta ei he minua voittaneet.

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 Kyntäjät ovat minun selkäni päällä kyntäneet, ja vakonsa pitkäksi vetäneet.

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 Herra, joka vanhurskas on, on jumalattomain köydet katkonut.

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 Tulkoon häpiään ja kääntyköön takaperin kaikki, jotka Zionia vihaavat.

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 Olkoon niinkuin ruoho kattojen päällä, joka kuivettuu ennen kuin se reväistään ylös,

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 Joista niittäjä ei kättänsä täytä, eikä lyhteensitoja syliänsä;

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 Eikä yksikään ohitsekäypä sano: olkoon Herran siunaus teidän päällänne: me siunaamme teitä Herran nimeen.

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»