Psalmien 119
1 Autuaat ovat ne, jotka viattomasti elävät, ja jotka Herran laissa vaeltavat.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Autuaat ovat ne, jotka hänen todistuksiansa pitävät, ja kaikesta sydämestä häntä etsivät.
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 Sillä, jotka hänen teissänsä vaeltavat, ei he tee mitään pahaa.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Sinä olet käskenyt sangen visusti pitää sinun käskys.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 O jospa minun tieni ojennettaisiin pitämään sinun säätyjäs!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Koska minä katson kaikkia sinun käskyjäs, niin en minä tule häpiään.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Minä kiitän sinua oikiasta sydämestä, ettäs opetat minulle vanhurskautes oikeudet.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Sinun säätys minä pidän, älä minua ikänä hylkää.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Kuinka nuorukainen tiensä puhdistais? kuin hän itsensä käyttää sinun sanas jälkeen.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Minä etsin sinua kaikesta sydämestäni: älä salli minun eksyä sinun käskyistäs.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Minä pidän sydämessäni sinun sanas, etten minä rikkoisi sinua vastaan.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Kiitetty ole, sinä Herra: opeta minulle sinun säätyjäs!
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Minä luettelen huulillani kaikki sinun suus oikeudet.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 Minä iloitsen sinun todistustes tiellä, niinkuin kaikkinaisesta rikkaudesta.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Minä tutkistelen sinun käskyjäs, ja katselen sinun teitäs.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Minä halajan sinun oikeuttas, ja en unohda sinun sanojas.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Tee hyvästi palvelialles, että minä eläisin ja sinun sanas pitäisin.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Avaa minun silmäni näkemään ihmeitä sinun laistas.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Minä olen vieras maan päällä: älä peitä minulta käskyjäs.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Minun sieluni on muserrettu rikki ikävöitsemisestä, alati sinun oikeutes jälkeen.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Sinä rankaiset ylpiät kirotut, jotka sinun käskyistäs poikkeevat.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Käännä minusta pois pilkka ja ylönkatse; sillä minä pidän sinun todistukses.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Istuvat myös päämiehet ja puhuvat minua vastaan; mutta sinun palvelias tutkistelee sinun säätyjäs.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Sinun todistukses ovat minun iloni, ne ovat minun neuvonantajani.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Minun sieluni tomussa makaa: virvoita minua sanas jälkeen.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Minä luen minun teitäni, ja sinä kuulet minua: opeta minulle sinun säätys.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Anna minun ymmärtää sinun käskyis tie, niin minä puhun sinun ihmeistäs.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Niin minä suren, että sydän sulaa minussa: vahvista minua sinun sanas jälkeen.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Käännä minusta pois väärä tie, ja suo minulle sinun lakis.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Totuuden tien minä olen valinnut, oikeutes olen minä asettanut eteeni.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Minä riipun sinun todistuksissas: Herra, älä salli minun häpiään tulla.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Koskas minun sydämeni vahvistat, niin minä juoksen sinun käskyis tietä myöten.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Opeta minulle, Herra, sinun säätyis tie, että minä sen loppuun asti kätkisin.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Anna minulle ymmärrys, kätkeäkseni sinun lakias, ja pitääkseni sitä koko sydämestäni.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Anna minun käydä sinun käskyis tietä; sillä niihin minä halajan.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Kallista minun sydämeni sinun todistuksiis, ja ei ahneuden puoleen.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Käännä minun silmäni pois katselemasta turhuutta; vaan virvoita minua sinun tiehes.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Anna palvelias lujasti sinun käskys pitää, että minä sinua pelkäisin.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Käännä minusta pois se pilkka, jota minä pelkään; sillä sinun oikeutes ovat suloiset.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Katso, minä pyydän sinun käskyjäs: virvoita minua vanhurskaudellas.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Herra, anna armos minulle tapahtua, autuutes sinun sanas jälkeen,
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 Että minä voisin vastata minun pilkkaajiani; sillä minä luotan sinun sanaas.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Älä ota totuuden sanaa peräti pois minun suustani; sillä minä toivon sinun oikeuttas.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Minä pidän alati sinun lakis, aina ja ijankaikkisesti,
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 Ja vaellan ilossa, sillä minä etsin sinun käskyjäs,
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Ja puhun sinun todistuksistas kuningasten edessä, ja en häpee,
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 Ja iloitsen sinun käskyistäs, joita minä rakastan,
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Ja nostan käsiäni sinun käskyihis, joita minä rakastan, ja puhun sinun säädyistäs.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Muista sanaas sinun palvelialles, jota sinä annoit minun toivoa.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Tämä on minun turvani minun vaivassani, että sinun sanas virvoittaa minun.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Ylpiät irvistelevät minua sangen; en minä sentähden sinun laistas poikkee.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Herra, kuin minä ajattelen, kuinka sinä maailman alusta toiminut olet, niin minä lohdutetaan.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Minä hämmästyin jumalattomain tähden, jotka sinun lakis hylkäävät.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Sinun oikeutes ovat minun veisuni vaellukseni huoneessa.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Herra, minä ajattelen yöllä sinun nimeäs, ja pidän sinun lakis.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Se olis minun tavarani, että minä sinun käskys pitäisin.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Minä olen sanonut: Herra, se on minun perimiseni, että minä pidän sinun sanas.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Minä rukoilen sinun kasvois edessä täydestä sydämestä: ole minulle armollinen sinun sanas jälkeen.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Minä tutkin teitäni, ja käännän jalkani sinun todistustes puoleen.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Minä riennän, ja en viivy, sinun käskyjäs pitämään.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Jumalattomain joukko raatelee minua; mutta en minä unohda sinun lakias.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Puoliyöstä minä nousen sinua kiittämään, sinun vanhurskautes oikeuden tähden.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Minä olen heidän kumppaninsa, jotka sinua pelkäävät ja sinun käskyjäs pitävät,
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Herra! maa on täynnä sinun hyvyyttäs: opeta minulle sinun säätyjäs.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Hyvästi teit sinun palveliaas kohtaan, Herra, sinun sanas jälkeen.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Opeta minulle hyviä tapoja ja taitoa; sillä minä uskon sinun käskys.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Ennenkuin minä nöyryytettiin, eksyin minä; mutta nyt minä pidän sinun sanas.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Sinä olet hyvä ja teet hyvin: opeta minulle sinun säätyjäs.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Ylpiät ajattelevat valheen minun päälleni; mutta minä pidän täydestä sydämestä sinun käskys.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Heidän sydämensä on lihava niinkuin rasva; mutta minä iloitsen sinun laistas.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Se on minulle hyvä, ettäs minun nöyryytit, että minä sinun säätyjäs oppisin.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Sinun suus laki on minulle otollisempi kuin monta tuhatta kappaletta kultaa ja hopiaa.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Sinun kätes ovat minun tehneet ja valmistaneet: anna minulle ymmärrystä oppiakseni sinun käskyjäs.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Jotka sinua pelkäävät, ne minun näkevät ja iloitsevat; sillä minä toivon sinun sanaas.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Herra! minä tiedän sinun tuomios vanhurskaaksi, ja sinä olet minua totuudessa nöyryyttänyt.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Olkoon siis sinun armos minun lohdutukseni, niinkuin sinä palvelialles luvannut olet.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Anna minulle sinun laupiutes tapahtua, että minä eläisin; sillä sinun lakis on minun iloni.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Jospa ylpiät häpiään tulisivat, jotka minua painavat alas valheellansa; mutta minä ajattelen sinun käskyjäs.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Tulkaan ne minun tyköni, jotka sinua pelkäävät, ja sinun todistukses tuntevat.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Olkoon minun sydämeni toimellinen sinun säädyissäs, etten minä häväistäisi.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Minun sieluni ikävöitsee sinun autuuttas: minä toivon sinun sanas päälle.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Minun silmäni hiveltyvät sinun sanas jälkeen, ja sanovat: koskas minua lohdutat?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Sillä minä olen niinkuin nahka savussa: en minä unohda sinun säätyjäs.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Kuinka kauvan sinun palvelias odottaa? koskas tuomitset minun vainoojani?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Ylpiät minulle kuoppia kaivavat, jotka ei ole sinun lakis perään.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Kaikki sinun käskys ovat sula totuus: he valheella minua vaivaavat: auta minua.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 He olisivat juuri lähes minun maan päällä hukuttaneet; mutta en minä sinun käskyjäs hyljännyt.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Virvoita minua sinun armoillas, että minä pitäisin sinun suus todistuksen.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Herra! sinun sanas pysyy ijankaikkisesti taivaissa.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Sinun totuutes pysyy suvusta sukuun: sinä perustit maan, ja se pysyy.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Ne pysyvät tähän päivään asti sinun asetukses jälkeen; sillä kaikki sinua palvelevat.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Ellei sinun lakis olisi ollut minun lohdutukseni, niin minä olisin raadollisuudessani hukkunut.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 En minä ikänä unohda sinun käskyjäs; sillä niillä sinä minua lohdutat.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Sinun minä olen: auta minua! sillä minä etsin sinun käskyjäs.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Jumalattomat minua vartioitsevat hukuttaaksensa; mutta sinun todistuksistas minä otan vaarin.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Kaikista kappaleista minä olen lopun nähnyt; mutta sinun käskys ovat määrättömät.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Kuinka minä rakastan sinun lakias? Joka päivä minä sitä ajattelen.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Sinä teit minun taitavammaksi käskyilläs kuin minun viholliseni ovat; sillä se on minun ijankaikkinen tavarani.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Minä olen oppineempi kuin kaikki minun opettajani; sillä sinun todistukses ovat minun ajatukseni.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Enemmän minä ymmärrän kuin vanhemmat; sillä minä pidän sinun käskys.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Minä estän jalkani kaikista pahoista teistä, että minä sinun sanas pitäisin.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 En minä poikkee sinun oikeudestas; sillä sinä opetat minua.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Sinun sanas ovat minun suulleni makiammat kuin hunaja.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Sinun käskys tekevät minun ymmärtäväiseksi; sentähden minä vihaan kaikkia vääriä teitä.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Sinun sanas on minun jalkaini kynttilä, ja valkeus teilläni.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Minä vannon, ja sen vahvana pidän, että minä sinun vanhurskautes oikeudet pitää tahdon.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Minä olen sangen kovin vaivattu: Herra, virvoita minua sinun sanas perästä.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Olkoon sinulle, Herra, otolliset minun suuni mieluiset uhrit, ja opeta minulle sinun oikeutes.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Minun sieluni on alati minun käsissäni, ja en unohda sinun lakias.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Jumalattomat virittävät minulle paulan; mutta en minä eksy sinun käskyistäs.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Sinun todistukses ovat minun ijankaikkiset perimiseni; sillä ne ovat minun sydämeni ilo.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Minä kallistan minun sydämeni tekemään sinun säätys jälkeen, aina ja ijankaikkisesti.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Minä vihaan viekkaita henkiä, ja rakastan sinun lakias.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Sinä olet minun varjelukseni ja kilpeni: minä toivon sinun sanas päälle.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Poiketkaat minusta, te pahanilkiset; ja minä pidän minun Jumalani käskyt.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Tue minua sanallas, että minä eläisin, ja älä anna minun toivoni häpiään tulla.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Vahvista minua, että minä autetuksi tulisin, niin minä halajan alati sinun säätyjäs.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Sinä tallaat alas kaikki, jotka sinun säädyistäs horjuvat; sillä heidän viettelyksensä on sula valhe.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Sinä heität pois kaikki jumalattomat maan päältä niinkuin loan; sentähden minä rakastan sinun todistuksias.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Minä pelkään sinua, niin että minun ihoni värisee, ja vapisen sinun tuomioitas.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Minä teen oikeuden ja vanhurskauden: älä minua hylkää niille, jotka minulle väkivaltaa tekevät.
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Vastaa palvelias edestä, ja lohduta häntä, ettei ylpiät tekisi minulle väkivaltaa.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Minun silmäni hiveltyvät sinun autuutes perään, ja sinun vanhurskautes sanan jälkeen.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Tee palvelias kanssa sinun armos jälkeen, ja opeta minulle sinun säätyjäs.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Sinun palvelias minä olen: anna minulle ymmärrystä, että minä tuntisin sinun todistukses.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Jopa aika on, että Herra siihen jotakin tekis: he ovat sinun lakis särkeneet.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Sentähden minä rakastan sinun käskyjäs, enempi kuin kultaa ja parasta kultaa.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Sentähden minä pidän visusti kaikkia sinun käskyjäs: minä vihaan kaikkia vääriä teitä.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Ihmeelliset ovat sinun todistukses; sentähden minun sieluni ne pitää.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Kuin sinun sanas julistetaan, niin se valistaa ja antaa yksinkertaisille ymmärryksen.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Minä avaan suuni ja huokaan; sillä minä halajan sinun käskys.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Käännä sinuas minun puoleeni, ja ole minulle armollinen, niinkuin sinä olet niille tottunut tekemään, jotka sinun nimeäs rakastavat.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Vahvista minun käymiseni sinun sanassas, ja älä anna väkivallan minua vallita.
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Lunasta minua ihmisten väkivallasta, niin minä pidän sinun käskys.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Valista sinun kasvos palvelias päälle, ja opeta minulle sinun säätys.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Minun silmäni vettä vuotavat, niinkuin virta, ettei sinun käskyjäs pidetä.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Herra! sinä olet vanhurskas ja sinun tuomios ovat oikiat.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Sinä olet vanhurskautes todistukset ja totuuden visusti käskenyt.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Minä olen lähes surmakseni kiivannut, että minun viholliseni ovat sinun sanas unohtaneet.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Sinun puhees on sangen koeteltu, ja sinun palvelias sen rakkaana pitää.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Minä olen halpa ja ylönkatsottu, mutta en minä unohda sinun käskyjäs.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Sinun vanhurskautes on ijankaikkinen vanhurskaus, ja sinun lakis on totuus.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Ahdistus ja tuska ovat minun saavuttaneet; mutta minä iloitsen sinun käskyistäs.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Sinun todistustes vanhurskaus pysyy ijankaikkisesti: anna minulle ymmärrys, niin minä elän.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Minä huudan kaikesta sydämestäni: kuule, Herra, minua, että minä sinun säätys pitäisin.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Sinua minä huudan, auta minua, että minä sinun todistukses pitäisin.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Varhain minä ennätän, ja huudan: sinun sanas päälle minä toivon.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Varhain minä herään, tutkistelemaan sinun sanojas.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Kuule minun ääneni sinun armos jälkeen: Herra, virvoita minua sinun oikeutes jälkeen.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Pahanilkiset vainoojat karkaavat minun päälleni, ja ovat kaukana sinun laistas.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Herra, sinä olet läsnä, ja sinun käskys ovat sula totuus.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Mutta minä sen aikaa tiesin, että sinä olet todistukses ijankaikkisesti perustanut.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Katso minun raadollisuuttani, ja pelasta minua; sillä enpä minä unohda sinun lakias.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Toimita minun asiani ja päästä minua: virvoita minua sinun sanas kautta.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Autuus on kaukana jumalattomista, sillä ei he tottele säätyjäs.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Herra, sinun laupiutes on suuri: virvoita minua sinun oikeutes jälkeen.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Minun vainoojaani ja vihollistani on monta; mutta en minä poikkee sinun todistuksistas.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Minä näen ylönkatsojat, ja siihen suutun, ettei he sinun sanaas pidä.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Katso, minä rakastan sinun käskyjäs: Herra, virvoita minua sinun armos jälkeen.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Sinun sanas on alusta totuus ollut: kaikki sinun vanhurskautes oikeudet pysyvät ijankaikkisesti.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Päämiehet vainoovat minua ilman syytä; mutta minun sydämeni pelkää sinun sanojas.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Minä iloitsen sinun puheestas, niinkuin se joka suuren saaliin löytänyt on.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Valhetta minä vihaan ja kauhistun; mutta sinun lakias minä rakastan.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Seitsemästi päivässä minä kiitän sinua sinun vanhurskautes oikeuden tähden.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Suuri rauha on niillä, jotka sinun lakias rakastavat, ja ei he itsiänsä loukkaa.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Herra! minä odotan sinun autuuttas, ja teen sinun käskys.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Minun sieluni pitää sinun todistukses, ja minä rakastan niitä sangen suuresti.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Minä pidän sinun käskys ja todistukses; sillä kaikki minun tieni ovat edessäs.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Herra! anna minun huutoni tulla sinun etees: anna minulle ymmärrystä sinun sanas jälkeen.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Anna minun rukoukseni tulla sinun etees: pelasta minua sinun sanas jälkeen.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Minun huuleni kiittävät, koskas minulle opetat sinun säätys.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Minun kieleni puhuu sinun sanastas; sillä kaikki sinun käskys ovat vanhurskaat.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Olkoon sinun kätes minulle avullinen; sillä minä olen valinnut sinun käskys.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Herra, minä ikävöitsen sinun autuuttas, ja halajan sinun lakias.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Anna minun sieluni elää, että hän sinua kiittäis, ja sinun oikeutes auttakoon minua!
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Minä olen eksyvä niinkuin kadotettu lammas, etsi sinun palveliaas; sillä en minä unohda sinun käskyjäs.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
