Psalmien 109
1 Davidin Psalmi, edelläveisaajalle. Jumala, minun kiitokseni, älä vaikene.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Sillä he ovat jumalattoman ja pettäväisen suunsa avanneet minua vastaan: he puhuvat minun kanssani viekkaalla kielellä,
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 Ja myrkyllisillä sanoilla ovat he minun piirittäneet, ja sotivat minua vastaan ilman syytä.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Että minä heitä rakastan, ovat he minua vastaan; mutta minä rukoilen.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 He osoittavat minulle pahaa hyvän edestä ja vihaa rakkauden edestä.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Aseta jumalattomat hänen päällensä, ja perkele seisokaan hänen oikialla kädellänsä.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Koska hän tuomitaan, niin lähtekään siitä ulos jumalattomana, ja hänen rukouksensa olkoon synti.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Olkoon hänen päivänsä harvat, ja hänen virkansa ottakoon toinen.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Hänen lapsensa olkoon orvot, ja hänen emäntänsä leski.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Käykään hänen lapsensa kulkiana, ja kerjätkään, ja etsikään elatuksensa köyhyydessänsä.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Kaikki mitä hänellä on, korkorahainen ottakoon, ja muukalaiset repikään hänen hyvyytensä.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Älköön kenkään hänelle hyvää tehkö, eikä yksikään armahtako hänen orpojansa.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Hänen sukunsa olkoon hävitetty: heidän nimensä olkoon toisessa polvessa pyyhitty pois.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Hänen isäinsä pahat teot tulkaan muistoksi Herran edessä, ja hänen äitinsä synti ei pidä pyyhittämän pois.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Olkoon ne alati Herran kasvoin edessä, ja hukkukoon heidän muistonsa maan päältä,
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Ettei hänellä ensinkään laupiutta ollut, vaan vainosi raadollista ja köyhää, ja murheellista tappaaksensa.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Ja hän tahtoi kirousta, sen myös pitää hänelle tuleman: ei hän tahtonut siunausta, sen pitää myös hänestä kauvas erkaneman.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Ja hän puki kirouksen päällensä niinkuin paitansa ja se meni hänen sisällyksiinsä niinkuin vesi, ja hänen luihinsa niinkuin öljy.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Se olkoon hänelle niinkuin vaate, jolla hän itsensä verhottaa, ja niinkuin vyö, jolla hän aina itsensä vyöttää.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Aivan näin tapahtukoon heille Herralta, jotka ovat minua vastaan, ja puhuvat pahoin minun sieluani vastaan.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Mutta sinä, Herra, Herra, tee minun kanssani sinun nimes tähden; sillä sinun armos on hyvä, pelasta minua.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Sillä minä olen köyhä ja raadollinen: minun sydämeni on särjetty minussa.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Minä menen pois niinkuin varjo, koska se kulkee pois, ja pudistetaan ulos niinkuin kaskaat.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Minun polveni ovat heikoksi tulleet paastosta, ja minun lihani on laihtunut lihavuudesta.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Ja minun täytyy olla heidän pilkkansa: koska he minun näkevät, niin he päätänsä pudistavat.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Auta minua, Herra minun Jumalani: auta minua sinun armos perästä,
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 Että he tuntisivat sen sinun kädekses, ja että sinä Herra sen teet.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Koska he sadattavat, niin siunaa sinä: koska he karkaavat minua vastaan, niin tulkoon he häpiään, mutta sinun palvelias iloitkaan.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Olkoon minun vainolliseni häväistyksellä puetut, ja olkoon häpiällänsä verhotetut niinkuin hameella.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Minä kiitän suuresti Herraa suullani, ja ylistän häntä monen seassa.
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 Sillä hän seisoo köyhän oikialla kädellä, auttamassa häntä niistä, jotka hänen sieluansa tuomitsevat.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
