Psalmien 106
1 Halleluja. Kiittäkäät Herraa! sillä hän on hyvä, ja hänen laupiutensa pysyy ijankaikkisesti.
Алілу́я!
2 Kuka taitaa puhua ulos Herran suurta voimaa, ja ylistää kaikkia hänen kiitettäviä tekojansa?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Autuaat ovat, jotka käskyn pitävät ja aina vanhurskauden tekevät.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Herra, muista minua armos perästä, jonkas kansalles luvannut olet: opi minua sinun autuudellas,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 Että minä näkisin valittujes menestyksen, ja iloitsisin kansas ilossa, ja kerskaisin perimises kanssa.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Me teimme syntiä meidän isäimme kanssa: me teimme väärin, ja olemme olleet jumalattomat.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Ei meidän isämme tahtoneet ymmärtää Egyptissä sinun ihmeitäs, eikä muistaneet sinun suurta laupiuttas, ja olivat meren tykönä tottelemattomat, Punaisen meren tykönä.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Kuitenkin autti hän heitä nimensä tähden, niin että hän voimansa osoitti.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Ja hän uhkasi Punaista merta, niin se kuivui; ja vei heitä syvyyden lävitse, niinkuin korvessa,
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Ja vapahti heitä niiden käsistä, joka heitä vihasivat, ja lunasti heitä vihollistensa käsistä.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Ja vedet peittivät heidän vainollisensa, niin ettei yksikään eläväksi jäänyt.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Silloin he uskoivat hänen sanansa, ja veisasivat hänen kiitoksensa.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Mutta he unohtivat pian hänen työnsä, ja ei ottaneet hänen neuvoansa.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 He kiehuivat himosta korvessa, ja kiusasivat Jumalaa erämaassa.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Mutta hän antoi heille heidän anomisensa, ja lähetti heille laihuuden heidän himonsa tähden.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Ja he asettuivat Mosesta vastaan leirissä, Aaronia Herran pyhää vastaan.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Maa aukeni ja nieli Datanin, ja peitti Abiramin joukon,
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Ja tuli syttyi heidän joukossansa, ja liekki poltti jumalattomat.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 He tekivät vasikan Horebissa, ja kumarsivat valettua kuvaa.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Ja he muuttelivat kunniansa härjän muotoon, joka heiniä syö.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 He unohtivat Jumalan, vapahtajansa, joka oli niin suuria töitä tehnyt Egyptissä,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 Ihmeitä Hamin maalla, ja peljättäviä töitä Punaisen meren tykönä.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Ja hän sanoi heitä hukuttavansa, ellei Moses hänen valittunsa olisi seisonut siinä välissä, ja palauttanut hänen vihaansa, ettei hän ratki heitä kadottanut.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Ja he katsoivat sen ihanan maan ylön, eikä uskoneet hänen sanaansa,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 Ja napisivat majoissansa, eikä olleet kuuliaiset Herran äänelle.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Ja hän nosti kätensä heitä vastaan, maahan lyödäksensä heitä korvessa,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 Ja heittääksensä heidän siemenensä pakanain sekaan, ja hajoittaaksensa heitä maakuntiin.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Ja he ryhtyivät BaalPeoriin, ja söivät kuolleiden (epäjumalain) uhreista,
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Ja vihoittivat hänen töillänsä; niin tuli myös rangaistus heidän sekaansa.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Niin Pinehas astui edes, ja lepytti asian, ja rangaistus lakkasi.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Ja se luettiin hänelle vanhurskaudeksi, suvusta sukuun ijankaikkisesti.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Ja vihoittivat hänen riitaveden tykönä ja tapahtui Mosekselle pahoin heidän tähtensä;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Sillä he saattivat hänen sydämensä murheelliseksi, niin että hän sanoissansa eksyi.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Ei he hukuttaneet pakanoita, niinkuin Herra heille käskenyt oli,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 Vaan sekaantuivat pakanain sekaan, ja oppivat heidän töitänsä,
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 Ja palvelivat heidän epäjumaliansa; ja ne tulivat heille paulaksi.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Ja he uhrasivat poikansa ja tyttärensä perkeleille,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 Ja vuodattivat viattoman veren, poikainsa ja tyttäriensä veren, jotka he uhrasivat Kanaanealaisten epäjumalille, niin että maa veren vioilla turmeltiin,
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Ja saastuttivat itsensä omissa töissänsä, ja tekivät huorin teoissansa.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Niin julmistui Herran viha kansansa päälle, ja hän kauhistui perimistänsä,
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Ja hylkäsi ne pakanain käsiin, että ne vallitsivat heitä, jotka heitä vihasivat.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Ja heidän vihollisensa ahdistivat heitä, ja he painettiin heidän kätensä alle.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Hän monesti heitä pelasti; mutta he vihoittivat hänen neuvoillansa, ja he painettiin alas pahain tekoinsa tähden.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Ja hän näki heidän tuskansa, kuin hän heidän valituksensa kuuli,
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Ja muisti liittonsa, jonka hän heidän kanssansa tehnyt oli, ja katui sitä suuresta laupiudestansa,
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 Ja antoi heidän löytää armon kaikkein edessä, jotka heitä vanginneet olivat.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Auta meitä, Herra meidän Jumalamme, ja kokoa meitä pakanoista, että kiittäisimme sinun pyhää nimeäs, ja kehuisimme sinun kiitostas.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Kiitetty olkoon Herra Israelin Jumala, ijankaikkisuudesta niin ijankaikkisuuteen: ja sanokaan kaikki kansa: Amen, Halleluja!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
