Psalmien 105
1 Kiittäkäät Herraa, ja saarnatkaat hänen nimeänsä, julistakaat hänen töitänsä kansain seassa!
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Veisatkaat hänelle, soittakaat hänelle, puhukaat kaikista hänen ihmeistänsä.
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Ylistäkäät hänen pyhää nimeänsä: niiden sydän iloitkaan, jotka etsivät Herraa!
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Kysykäät Herraa ja hänen voimaansa, etsikäät alati hänen kasvojansa!
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Muistakaat hänen ihmeellisiä töitänsä, jotka hän tehnyt on, hänen ihmeitänsä ja hänen sanojansa.
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 Te Abrahamin hänen palveliansa siemen, te Jakobin hänen valittunsa lapset.
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 Hänpä on Herra meidän Jumalamme: hän tuomitsee kaikessa maailmassa.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 Hän muistaa liittonsa ijankaikkisesti, sanansa, jonka hän on käskenyt tuhannelle sukukunnalle,
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 Jonka hän teki Abrahamin kanssa, ja valansa Isaakin kanssa.
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 Ja pani sen Jakobille säädyksi ja Israelille ijankaikkiseksi liitoksi,
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 Ja sanoi: sinulle minä annan Kanaanin maan, teidän perimisenne arvan.
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Koska heitä vähä ja harvat olivat, ja he olivat muukalaiset siinä,
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 Ja vaelsivat kansasta kansaan ja valtakunnasta toiseen kansaan:
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 Ei hän sallinut yhdenkään ihmisen heitä vahingoittaa, vaan rankaisi kuninkaat heidän tähtensä.
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 Älkäät ruvetko minun voideltuihini, ja älkäät tehkö pahaa minun prophetailleni.
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 Ja hän kutsui nälän maan päälle, ja vei kaiken leivän varan pois.
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 Hän lähetti miehen heidän eteensä: Joseph myytiin orjaksi.
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 He ahdistivat hänen jalkansa jalkapuuhun: hänen ruumiinsa täytyi raudoissa maata,
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 Siihenasti että hänen sanansa tuli, ja Herran puhe koetteli hänen.
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 Niin lähetti kuningas ja päästi hänen: kansain päämies laski hänen vallallensa,
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 Ja asetti hänen huoneensa herraksi, ja kaiken tavaransa haltiaksi,
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 Opettamaan päämiehiänsä oman tahtonsa jälkeen, ja vanhimmille viisautta.
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 Ja Israel meni Egyptiin, ja Jakob tuli muukalaiseksi Hamin maalle.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 Ja hän antoi kansansa sangen suuresti kasvaa, ja teki heitä väkevämmäksi kuin heidän vihollisensa.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 Hän käänsi heidän sydämensä vihaamaan hänen kansaansa, ja hänen palvelioitansa viekkaudella painamaan alas.
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 Hän lähetti palveliansa Moseksen, ja Aaronin, jonka hän valitsi.
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 Ne tekivät hänen merkkinsä heidän seassansa, ja hänen ihmeensä Hamin maalla.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 Hän antoi pimeyden tulla, ja sen pimeytti; ja ei olleet he hänen sanoillensa kuulemattomat.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 Hän muutti heidän vetensä vereksi ja kuoletti heidän kalansa.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Heidän maansa kuohutti sammakoita, heidän kuningastensa kammioissa.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 Hän sanoi, niin turilaat ja täit tulivat heidän maansa ääriin.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 Hän antoi rakeet heille sateeksi, tulen liekit heidän maallensa,
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 Ja löi heidän viinapuunsa ja fikunapuunsa, ja särki puut heidän maansa äärissä.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 Hän sanoi, niin tulivat epälukuiset paarmat ja vapsaiset,
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 Ja ne söivät kaiken ruohon heidän maaltansa, ja ne söivät heidän maansa hedelmän.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 Ja hän löi kaikki esikoiset heidän maallansa, ensimäiset kaikesta heidän voimastansa,
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 Ja vei heitä hopialla ja kullalla ulos: ja ei ollut heidän sukukunnissansa yksikään sairas.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Egypti iloitsi heidän lähtemisestänsä; sillä heidän pelkonsa oli tullut heidän päällensä.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 Hän levitti pilven verhoksi ja tulen yötä valistamaan.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 He anoivat, niin antoi hän metsäkanat tulla, ja ravitsi heitä taivaan leivällä.
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 Hän avasi kallion, niin vesi vuoti, ja virrat juoksivat kuivaa myöten.
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 Sillä hän muisti pyhän sanansa, jonka hän palveliallensa Abrahamille puhunut oli,
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 Ja vei kansansa ilolla ulos, ja valittunsa riemulla,
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 Ja antoi heille pakanain maan, niin että he kansain hyvyydet omistivat heillensä.
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 Että he pitäisivät hänen säätynsä, ja hänen lakinsa kätkisivät, Halleluja!
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
