Psalmien 104
1 Kiitä Herraa, sieluni! Herra, minun Jumalani, sinä olet sangen suuresti kunnioitettu, suurella kunnialla ja kaunistuksella olet sinä puetettu.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Sinä puetat itses valkeudella niinkuin vaatteella: sinä levität taivaat niinkuin peitteen.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Sinä peität sen päällyksen vedellä: sinä menet pilvissä niinkuin ratasten päällä, ja käyt tuulen siipein päällä.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Sinä teet enkelis hengeksi ja palvelias liekitseväiseksi tuleksi.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Sinä joka maan perustit perustuksensa päälle, ettei sen pidä liikkuman ijankaikkisesti.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Syvyydellä sinä sen peität niinkuin vaatteella, ja vedet seisovat vuorilla.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Mutta sinun nuhtelemisestas he pakenevat: sinun jylinästäs he menevät pois.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Vuoret astuvat ylös, ja laaksot astuvat alas siallensa, johon heidät perustanut olet.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Määrän sinä panit, jota ei he käy ylitse, eikä palaja maata peittämään.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Sinä annat lähteet laaksoissa kuohua, niin että ne vuorten välitse vuotavat;
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Että kaikki eläimet metsässä joisivat, ja että pedot janonsa sammuttaisivat.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Heidän tykönänsä istuvat taivaan linnut, ja visertävät oksilla.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Sinä liotat vuoret ylhäältä: sinä täytät maan hedelmällä, jonka sinä saatat.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Sinä kasvatat ruohon karjalle, ja jyvät ihmisten tarpeeksi, tuottaakses leipää maasta.
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Ja että viina ihmisen sydämen ilahuttaa, ja hänen kasvonsa kaunistuu öljystä: ja leipä vahvistaa ihmisen sydämen.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Että Herran puut nesteestä täynnä olisivat: Libanonin sedripuut, jotka hän on istuttanut;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Siellä linnut pesiä tekevät, ja haikarat hongissa asuvat.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Korkiat vuoret ovat metsävuohten turva, ja kivirauniot kaninein.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Sinä teet kuun aikoja jakamaan, ja aurinko tietää laskemisensa.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Sinä teet pimeyden ja yö tulee: silloin kaikki metsän eläimet tulevat ulos.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Nuoret jalopeurat saaliin perään kiljuvat, ja elatustansa Jumalalta etsivät.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Mutta kuin aurinko koittaa, niin he kokoontuvat, ja luolissansa makaavat.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Niin menee myös ihminen työhönsä, ja askareillensa ehtoosen asti.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Herra, kuinka suuret ja monet ovat sinun käsialas? Sinä olet kaikki taitavasti säätänyt, ja maa on täynnä sinun tavaraas.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Tämä meri, joka niin suuri ja lavia on, siinä epälukuiset liikuvat, sekä pienet että suuret eläimet;
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Siellä haahdet kuljeskelevat: siinä valaskalat ovat, jotkas tehnyt olet, leikitsemään hänessä.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Kaikki odottavat sinua, ettäs heille antaisit ruan ajallansa.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Koskas heille annat, niin he kokoovat: koskas kätes avaat, niin he hyvyydellä ravitaan.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Jos sinä kasvos peität, niin he hämmästyvät: koska sinä otat heidän henkensä pois, niin he hukkuvat, ja tomuksi tulevat jälleen.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Sinä lähetät ulos henkes, niin he luoduksi tulevat, ja sinä uudistat maan muodon.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Herran kunnia pysyy ijankaikkisesti: Herra iloitsee töissänsä.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Hän katsahtaa maan päälle, niin se vapisee: hän rupee vuoriin, niin ne suitsevat.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Minä veisaan Herralle minun elinaikanani, ja kiitän minun Jumalaani niinkauvan kuin minä olen.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Minun puheeni kelpaa hänelle, ja minä iloitsen Herrassa.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Syntiset maalta lopetetaan, ja jumalattomat ei pidä silleen oleman: kiitä Herraa, sieluni, Halleluja!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
