Psalmien 103
1 Davidin Psalmi. Kiitä Herraa, sieluni, ja kaikki mitä minussa on, hänen pyhää nimeänsä!
[Псалом] Давида. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє [прослав] святе ім’я Його!
2 Kiitä Herraa, sieluni, ja älä unohda, mitä hyvää hän minulle tehnyt on,
Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добрих діянь Його!
3 Joka sinulle kaikki syntis antaa anteeksi, ja parantaa kaikki rikokses;
Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі твої хвороби,
4 Joka henkes päästää turmeluksesta, joka sinun kruunaa armolla ja laupiudella;
визволяє від безодні смерті життя твоє; Хто вінчає тебе милістю й щедротами,
5 Joka suus täyttää hyvyydellä, että sinun nuoruutes uudistetaan niinkuin kotkan.
задовольняє бажання твої добром – [тоді] оновлюється, немов орел, юність твоя.
6 Herra saattaa vanhurskauden ja tuomion kaikille, jotka vääryyttä kärsivät.
Господь творить справедливість і правосуддя всім пригніченим.
7 Hän on tiensä Mosekselle tiettäväksi tehnyt, Israelin lapsille tekonsa.
Він показав шляхи Свої Мойсею і діяння Свої – синам Ізраїлевим.
8 Laupias ja armollinen on Herra, kärsiväinen ja aivan hyvä.
Милостивий і милосердний Господь, довготерпеливий і щедрий на доброту.
9 Ei hän aina riitele, eikä vihastu ijankaikkisesti.
Він не буде постійно вести судову суперечку й [гнів] триматиме не вічно.
10 Ei hän synteimme perästä tee meille, eikä kosta meille pahain tekoimme jälkeen.
Не за нашими гріхами Він вчинив нам і віддячив нам не так, як ми заслужили нашими переступами.
11 Sillä niin korkia kuin taivas on maasta, antaa hän armonsa lisääntyä niille, jotka häntä pelkäävät.
Адже як високо небо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться.
12 Niin kaukana kuin itä on lännestä, siirsi hän meistä pahat tekomme.
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня.
13 Niinkuin isä armahtaa lapsia, niin Herrakin armahtaa pelkääväisiänsä;
Як милує батько синів, так милує Господь тих, хто боїться Його.
14 Sillä hän tietää, minkäkaltainen teko me olemme: hän muistaa meidät tomuksi.
Бо Він знає нашу сутність, пам’ятає, що ми – порох.
15 Ihminen on eläissänsä niinkuin ruoho: hän kukoistaa niinkuin kukkanen kedolla:
Дні людини – немов трава; як цвіт польовий, так цвіте вона.
16 Kuin tuuli käy sen päällitse, niin ei hän enään kestä, eikä hänen siansa tunne häntä ensinkään.
Як тільки вітер пронесеться над ним, не стане його, і більше не впізнає його місце, [де він ріс].
17 Mutta Herran armo pysyy ijankaikkisesta ijankaikkiseen, hänen pelkääväistensä päälle, ja hänen vanhurskautensa lasten lapsiin,
А милість Господа споконвіку й навіки над тими, хто боїться Його, і праведність Його – на синах синів,
18 Niille, jotka hänen liittonsa pitävät, ja muistavat hänen käskyjänsä, tehdäksensä niitä.
що бережуть Його Завіт і пам’ятають настанови Його, щоб їх виконувати.
19 Herra on valmistanut istuimensa taivaassa, ja hänen valtakuntansa hallitsee kaikkia.
Господь на небесах утвердив престол Свій, і Царство Його панує над усім.
20 Kiittäkäät Herraa, te hänen enkelinsä, te väkevät sankarit, jotka hänen käskynsä toimitatte, että hänen sanansa ääni kuultaisiin.
Благословіть Господа, ангели Його, могутні силою, що виконують сказане Ним, слухаючись голосу Його слова!
21 Kiittäkäät Herraa, kaikki hänen sotaväkensä, te hänen palveliansa, jotka teette hänen tahtonsa.
Благословіть Господа, усі воїнства Його, слуги Його, що виконують Його волю!
22 Kiittäkäät Herraa, kaikki hänen työnsä, kaikissa hänen valtansa paikoissa: kiitä, sieluni, Herraa.
Прославте Господа, усі діяння Його, на всіх місцях Його панування! Благослови, душе моя, Господа!
