Sananlaskujen 8
1 Eikö viisaus huuda, ja toimi julista ääntänsä?
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 Korkialla paikalla seisoo hän, teiden ja kujain vieressä.
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 Porteilla, kaupungin ovilla, joista sisälle käydään, hän huutaa:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 Te miehet! minä huudan teitä, ja minun ääneni on teidän tykönne, te ihmisten lapset;
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Ymmärtäkäät te tyhmät viisautta, ja te houkkiot pankaat sydämiinne.
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Kuulkaat, sillä minä puhun sitä, mikä korkia on, opetan sitä, mikä oikia on.
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Sillä minun suuni puhuu totuutta, ja minun huuleni vihaa jamalatointa.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Kaikki minun puheeni ovat oikiat: ei ole siinä mitään petosta eli vääryyttä.
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 Ne kaikki ovat selkiät niille, jotka niitä ymmärtävät, ja oikiat niille, jotka taidon löytävät.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Ottakaat minun kuritukseni ennenkuin hopia, ja pitäkäät korkiampana minun oppini kuin kallein kulta.
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 Sillä viisaus on parempi kuin päärlyt, ja kaikki, mitä ihminen itsellensä toivottaa, ei ole hänen vertaisensa.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Minä viisaus asun toimen tykönä, ja minä taidan antaa hyvän neuvon.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Se on Herran pelko: vihata pahaa, ylpeyttä, tuimuutta ja pahoja teitä; sentähden vihaan minä petollista suuta.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Minun on neuvo ja voima, minun on toimi ja väkevyys.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Minun kauttani kuninkaat hallitsevat, ja neuvonantajat oikeutta saattavat;
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 Minun kauttani päämiehet vallitsevat, valtamiehet ja kaikki maan tuomarit.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Minä rakastan niitä, jotka minua rakastavat, jotka varhain minua etsivät, ne löytävät minun.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Rikkaus ja kunnia on minun tykönäni, pysyväinen tavara ja vanhurskaus.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Minun hedelmäni on parempi kuin kulta ja rikkain kulta, ja minun tuloni parempi kuin valittu hopia.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 Minä vaellan vanhurskaudentietä ja oikeuden askeleilla,
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 Että minä pysyväisen perinnön saattaisin niille, jotka minua rakastavat, ja täyttäisin heidän tavaransa.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Minä olen ollut Herran oma hänen teidensä alussa: ennenkuin mitään tehty oli, olin minä.
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 Jo ijankaikkisuudesta olen minä asetettu, alussa, ennenkuin maa oli.
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Kuin ei syvyys vielä ollut, silloin minä olin jo syntynyt, kuin ei lähteet vielä vettä kuohuneet.
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 Ennen kuin vuoret olivat perustetut, ja kukkulat valmistetut, olen minä syntynyt;
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 Ei hän ollut vielä maata luonut, ja mitä sen päällä on, eikä maan piirin vuoria.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Kuin hän valmisti taivaan, olin minä siellä, kuin hän syvyyden visusti mittasi.
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 Kuin hän pilvet rakensi ylhäällä, ja sääsi syvyyden lähteet;
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 Kuin hän meren ääret määräsi, ja vetten eteen asetti määrän, ettei he astuisi rantansa ylitse; kuin hän maan perustukset laski,
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 Silloin minä hänen kanssansa vaikutin, ja iloitsin joka päivä, ja leikitsin hänen hänen edessänsä joka aika;
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 Ja leikitsin maan piirin päällä; ja minun iloni on olla ihmisten lasten kanssa.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Niin kuulkaat siis minua, te lapset: autuaat ovat ne, jotka minun tieni pitävät.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Kuulkaat kuritusta, olkaat viisaat, ja älkäät hyljätkö sitä.
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Autuas on se ihminen, joka minua kuulee, joka minun ovellani valvoo joka päivä, ja vartioitsee minun pihtipielissäni.
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 Sillä joka minun löytää, hän elämän löytää, ja on Herralle otollinen;
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 Mutta, joka minua vastaan syntiä tekee, hän vahingoitsee sielunsa: jokainen joka minua vihaa, hän rakastaa kuolemaa.
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
