Sananlaskujen 5
1 Poikani, ota vaari viisaudestani: kallista korvas oppiini,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Ettäs pitäisit hyvän neuvon, ja sinun huules pitäis toimen.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Sillä porton huulet ovat niin kuin mesileipä, ja hänen kitansa liukkaampi kuin öljy;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Mutta viimeiseltä karvas kuin koiruoho, ja terävä kuin kaksiteräinen miekka.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Ei hän käy kohdastansa elämän tielle: huikentelevaiset ovat hänen astumisensa, niin ettei hän tiedä, kuhunka hän menee.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Niin kuulkaat nyt minua, lapseni, ja älkäät poiketko minun puheistani.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Olkoon sinun ties kaukana hänestä, ja älä lähesty hänen hänen huoneensa ovea,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 Ettes antaisi kunniaas muukalaisille, ja vuosias julmille;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 Ettei muukalaiset ravittaisi sinun varastas, ja sinun työs olis toisen huoneessa,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 Ja sinä viimein huokaisit, koska elämäs ja hyvyytes tuhlannut olet,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Ja sanoisit: voi! kuinka minä olen vihannut hyvää neuvoa, ja sydämeni on hyljännyt kurituksen!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Ja en kuullut opettajani ääntä, enkä kallistanut korvaani opettajaini puoleen!
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Minä olen lähes kaikkeen pahuuteen joutunut, kaiken kansan ja seurakunnan keskellä.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Juo vettä kaivostas, ja mitä lähteestäs vuotaa.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Anna luontolähtees vuotaa ulos, ja vesiojas kujille.
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Mutta pidä ne yksinäs, ja ei yksikään muukalainen sinun kanssas.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Sinun kaivos olkoon siunattu, ja iloitse nuoruutes vaimosta.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Se on suloinen niinkuin naaras hirvi, ja otollinen niinkuin metsävuohi: hänen rakkautensa sinua aina ravitkoon; ja iloita itseäs aina hänen rakkaudestansa.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Poikani, miksis annat muukalaisen sinuas pettää, ja halajat vierasta syliä?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Sillä Herran edessä ovat kaikkien ihmisten tiet, ja hän tutkii kaikki heidän askeleensa.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Jumalattoman vääryys käsittää hänen, ja hänen syntinsä paulat ottavat hänet kiinni.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Hänen pitää kuoleman, ettei hän antanut opettaa itsiänsä, ja suuressa tyhmyydessänsä tulee hän petetyksi.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
