< Sananlaskujen 31 >
1 Kuningas Lemuelin sanat: oppi, jonka hänen äitinsä hänelle opetti:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Ah minun poikani, ah minun kohtuni poika, ah minun toivottu poikani!
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Älä anna vaimon saada tavaraas, ja älä käy niillä retkillä, joissa kuninkaat turmeltuvat.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ei kuningasten, o Lemuel, ei sovi kuningasten viinaa juoda, eli ruhtinasten väkeviä juotavia,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Ettei he joisi, ja oikeutta unohtaisi, ja vääntelisi köyhäin asiaa.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Antakaat väkeviä juotavia niille, jotka hukkumallnsa ovat, ja viinaa murheellisille sieluille,
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Että he joisivat, ja unohtaisivat ahdistuksensa, ja ei enää johdattaisi mieleensä viheliäisyyttänsä.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Avaa suus mykän edessä, ja auta hyljättyin asiaa.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Avaa suus, ja tuomitse oikein, ja pelasta vaivainen ja köyhä.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Joka toimellisen vaimon löytää, se on kalliimpi kuin kaikkein kallimmat päärlyt:
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Hänen miehensä sydän uskaltaa häneen: hänen elatuksensa ei puutu häneltä.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Hän tekee hänelle hyvää ja ei pahaa kaikkena elinaikanansa.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Hän harjoittaa itsensä villoissa ja pellavissa, ja tekee mielellänsä työtä käsillänsä.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Hän on niinkuin kauppamiehen haaksi, joka elatuksensa tuo kaukaa.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Hän nousee yöllä, ja antaa perheellensä ruokaa, ja piioillensa heidän osansa.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Hän pyytää peltoa ja saa sen, ja istutaa viinapuita kättensä hedelmästä.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Hän vyöttää kupeensa väkevydellä, ja vahvistaa käsivartensa.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Hän näkee askareensa hyödylliseksi: hänen kynttiläänsä ei sammuteta yöllä.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Hän ojentaa kätensä rukkiin, ja tarttuu sormillansa kehrävarteen.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Hän kohottaa kätensä köyhille, ja ojentaa kätensä tarvitseville.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Ei hän pelkää lunta huoneessansa; sillä kaikella hänen perheellänsä ovat kaksinkertaiset vaatteet.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Hän tekee itsellensä makausvaatteita: valkia kallis liina ja purppura ovat hänen pukunsa.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Hänen miehensä on tuttu porteissa, istuissansa maan vanhimpain tykönä.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Hän tekee kallista liinaa ja myy sitä, ja antaa vyön kauppaajalle.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Väkevyys ja kunnia on hänen pukunsa, ja hän nauraa seuraavaiselle ajalle.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Hän avaa suunsa viisaudessa, ja hänen kielensä on suloinen oppi.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Hän katselee kurkistellen, kuinka hänen huoneessansa kaikki asiat ovat, ja ei syö laiskuudessa leipäänsä.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Hänen poikansa tulevat ja ylistävät häntä autuaaksi: hänen miehensä kiittää häntä sanoen:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Moni tytär käyttää itsensä kauniisti; mutta sinä käyt ylitse heidän kaikkein.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Otollinen olla on petollisuus, ihana olla on turha; vaan vaimo, joka Herraa pelkää, ylistetään.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Antakaat hänelle kättensä hedelmästä, ja hänen kättensä työt kiittäkään häntä porteissa.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“