Sananlaskujen 30
1 Agurin Jakenin pojan pojan sanat ja opetus, jonka se mies pujui Itielille, Itielille ja Ukkalille.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Minä olen kaikkein hulluin, ja ihmisten ymmärrys ei ole minussa.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 En minä ole oppinut viisautta, ja en tiedä pyhäin taitoa.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Kuka taivaaseen menee ylös ja tulee alas? kuka käsittää tuulen pivoonsa? kuka sitoo veden vaatteeseen? kuka on asttanut kaikki maan ääret? mikä on hänen nimensä? kuinka hänen poikansa kutsutaan? tiedätkös?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Kaikki Jumalan sanat ovat kirkastetut, ja ovat kilpi niille, jotka uskovat hänen päällensä.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Älä lisää hänen sanoihinsa, ettei hän sinua rankaisisi, ja sinä löyttäisiin valehteliaksi.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Kahta minä sinulta anon, ettes minulta niitä kieltäisi, ennenkuin minä kuolen:
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Väärä oppi ja valhe olkoon minusta kaukana: köyhyyttä ja rikkautta älä minulle anna; vaan anna minun saada määrätty osani ravinnosta.
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 Etten minä, jos minä ylen ravituksi tulisin, kieltäisi sinua ja sanoisi: kuka on Herra? eli, jos minä ylen köyhäksi tulisin, varastaisi, ja syntiä tekisi Jumalani nimeä vastaan.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Älä kanna palvelian päälle hänen isäntänsä edessä, ettei hän sinua kiroilisi ja sinä niin nuhteeseen tulet.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 On niitä, jotka kiroilevat isäänsä ja ei siunaa äitiänsä.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 On niitäkin, jotka luulevat itsensä puhtaaksi, ja ei ole kuitenkaan saastaisuudestansa pestyt.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Ovat myös, jotka silmänsä nostavat, ja silmälautansa korottavat;
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Ja ovat, joilla on miekka hammasten siassa, ja veitset heidän syömähampainansa, ja syövät vaivaiset maan päältä, ja köyhät ihmisten seasta.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Verenimijällä on kaksi tytärtä: tuo tänne, tuo tänne. Kolme on tyytymätöintä, ja tosin neljä ei sano kyllä olevan:
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 Helvetti, vaimon suljettu kohtu, maa, joka ei vedellä täytetä: ja tuli ei sano: jo kyllä on. (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Silmä joka häpäisee isäänsä, ja katsoo ylön totella äitiänsä, sen kaarneet ojan tykönä hakkaavat ulos, ja kotkan pojat syövät.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Kolme minulle ovat ihmeelliset, ja neljää en minä tiedä:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 Kotkan tiet taivaan alla, käärmeen retket kalliolla, haahden jäljet meren keskellä, ja miehen jäljet piian tykö.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Niin on myös porton polut: hän syö ja pyyhkii suunsa, ja sanoo: en minä mitään pahaa ole tehnyt.
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Kolmen kautta maakunta tulee levottomuuteen, ja tosin neljää hän ei voi kärsiä:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 Kuin palvelia rupee hallitsemaan, kuin hullu ylen ravituksi tulee,
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 Kuin ilkiä naitetaan, ja kuin piika tulee emäntänsä perilliseksi.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Neljä on pientä maan päällä, ja ovat toimellisemmat viisaita.
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 Myyriäiset, heikko väki, jotka kuitenkin elatuksensa suvella toimittavat;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 Kaninit, heikko väki, jotka kuitenkin pesänsä kalliolle tekevät;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 Heinäsirkoilla ei ole kuningasta, kuitenkin he lähtevät kaikki ylös joukossansa;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 Hämähäkki kehrää käsillänsä, ja on kuninkaan linnoissa.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Kolmella on jalo käyntö, ja tosin neljä astuu hyvin:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 Jalopeura, voimallinen petoin seassa, joka ei palaja kenenkään edestä;
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 Hurtta, jolla vahvat sivut ovat, ja kauris, ja kuningas, jota vastaan ei kenkään tohdi.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Jos sinä olet tyhmästi tehnyt, ja korottanut sinuas, ja jos sinä olet jotakin pahaa ajatellut, niin laske käsi suus päälle.
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 Joka rieskaa kirnuu, hän tekee voita: ja jokaa nenää pusertaa, hän vaatii ulos veren: ja joka vihaa kehoittaa, hän vaatii riitaan.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
