Sananlaskujen 26
1 Niinkuin lumi suvella ja sede elonaikana, niin ei sovi tyhmälle kunnia.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Niinkuin lintu menee pois, ja pääskynen lentää, niin ei sovi salvaa kirous ilman syytä.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Hevoselle ruoska ja aasille ohjat, ja hullulle vitsa selkään.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Älä vastaa tyhmää hänen tyhmyytensä jälkeen, ettes myös sinä hänen kaltaiseksensa tulisi.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Vastaa tyhmää hänen tyhmyytensä jälkeen, ettei hän näkyisi viisaaksi silmissänsä.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Joka tyhmäin sanansaattajain kautta asian toimittaa, hän on niinkuin rampa jaloista, ja saa vahingon.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Niinkuin nilkku voi hypätä, niin tyhmä taitaa puhua viisaudesta.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Joka tyhmälle taritsee kunniaa, on niinkuin joku heittäisi kalliin kiven kiviroukkioon.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Sananlasku on tyhmäin suussa niinkuin orjantappura, joka juopuneen käsiin pistelee.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Taitava ihminen tekee kappaleen oikein; vaan joka taitamattoman palkkaa, hän sen turmelee.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Niinkuin koira syö oksennuksensa, niin on hullu joka hulluutensa kertoo.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Koskas näet jonkun, joka luulee itsensä viisaaksi, enempi on silloin toivoa tyhmästä kuin hänestä.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Laiska sanoo: nuori jalopeura on tiellä, ja jalopeura kujalla.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Laiska kääntelee itsiänsä vuoteella niinkuin ovi saranassa.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Laiska panee kätensä poveensa: ja se tulee hänelle työlääksi saattaa suuhunsa jälleen.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Laiska luulee itsensä viisaammaksi kuin seitsemän, jotka hyviä tapoja opettavat.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Joka käy ohitse ja sekoittaa itsensä muiden riitoihin, hän on senkaltainen, joka koiraa korvista vetää.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Niinkuin se, joka salaa ampuu, tarkoittaa joutsella ja tappaa,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Niin on petollinen ihminen hänen lähimmäisillensä, ja sanoo: leikillä minä sen tein.
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Kuin halot loppuvat, niin tuli sammuu, ja kuin kielikellot pannaan pois, niin riidat lakkaavat.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Niinkuin hiilet tuleen, ja puut liekkiin, niin riitainen ihminen saattaa metelin.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Panettelian sanat ovat niinkuin haavat, ja käyvät läpi sydämen.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Viekas kieli ja paha sydän on niinkuin saviastia hopian savulla juotettu.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Vihamien teeskelee itsensä toisin puheellansa; mutta petos on hänen sydämessänsä.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Kuin hän liehakoitsee makeilla puheillansa, niin älä usko häntä; sillä seitsemän kauhistusta on hänen sydämessänsä.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Joka pitää salavihaa, tehdäksensä vahinkoa, hänen pahuutensa tulee ilmi kokouksissa.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Joka kuopan kaivaa, hän lankee siihen, ja joka kiven vierittää, se kierittää sen itse päällensä.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Petollinen kieli vihaa rangaistusta, ja suu, joka myötäkielin puhuu, saattaa kadotukseen.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
