Sananlaskujen 21
1 Kuninkaan sydän on Herran kädessä, niinkuin vesiojat, ja hän taittaa sen kuhunka tahtoo.
Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.
2 Jokainen luulee tiensä oikiaksi, vaan Herra koettelee sydämet.
Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.
3 Hyvin ja oikein tehdä, on Herralle otollisempi kuin uhri.
Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.
4 Ylpiät silmät ja paisunut sydän, ja jumalattomain kynttilä on synti.
Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
5 Ahkeran miehen aivoitukset tuovat yltäkylläisyyden; vaan joka pikainen on, se tulee köyhäksi.
Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.
6 Joka tavaran kokoo valheella, se on kulkeva turhuus, niiden seassa, jotka kuolemaa etsivät.
Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.
7 Jumalattomain raatelemus pitää heitä peljättämän; sillä ei he tahtoneet tehdä, mitä oikia on.
Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.
8 Jumalattoman ihmisen tie on outo; mutta puhtaan työ on oikia.
Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.
9 Parempi on asua katon kulmalla, kuin riitaisen vaimon kanssa yhdessä huoneessa.
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.
10 Jumalattoman sielu toivottaa pahaa, ja ei suo lähimmäisellensä mitään.
Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.
11 Kuin pilkkaaja rangaistaan, niin tyhmät viisaaksi tulevat, ja kuin viisas tulee opetetuksi, niin hän ottaa opin.
Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.
12 vanhurskas pitää itsensä viisaasti jumalattoman huonetta vastaan; vaan jumalattomat kietovat itsensä onnettomuuteen.
До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.
13 Joka tukitsee korvansa köyhän huudolta, hänen pitää myös huutaman, ja ei kuultaman.
Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
14 Salainen lahja asettaa vihan, ja helmaan anto lepyttä suurimman kiukun.
Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.
15 Se on vanhurskaille ilo, tehdä mikä oikia on, vaan pahantekiöillä on pelko.
Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.
16 Ihminen joka poikkee viisauden tieltä, pitää oleman kuolleiden joukossa.
Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
17 Joka hekumaa rakastaa, se tulee köyhäksi; ja joka viinaa ja öljyä rakastaa, ei hän tule rikkaaksi.
Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.
18 Jumalatoin pitää annettaman ulos vanhurskaan siaan, ja ylönkatsoja siveiden edestä.
Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.
19 Parempi on asua autiossa maassa kuin riitaisen ja vihaisen vaimon kanssa.
Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
20 Viisaan huoneessa on suloinen tavara ja öljy, vaan tyhmä ihminen sen tuhlaa.
Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.
21 Joka vanhurskautta ja hyvyyttä noudattaa, hän löytää elämän, vanhurskauden ja kunnian.
Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу.
22 Viisas mies voittaa väkeväin kaupungin, ja kukistaa heidän uskalluksensa vahvuuden.
До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує.
23 Joka suunsa ja kielensä hillitsee, hän varjelee sielunsa ahdistuksesta.
Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.
24 Joka ynseä ja ylpiä on, hän kutsutaan pilkkaajaksi, joka vihassa ynseytensä näyttää.
Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством.
25 Laiskan himo tappaa hänen, ettei hänen kätensä tahtoneet mitään tehdä:
Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, —
26 Hän himoitsee suuresti kaiken päivän; muuta vanhurskas antaa, ja ei kiellä.
він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує.
27 Jumalattomain uhri on kauhistus, semminkin kuin se synnissä uhrataan.
Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься.
28 Väärän todistajan pitää hukkuman; vaan joka tottelee, hän saa aina puhua.
Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди.
29 Jumalatoin juoksee päätähavin lävitse: mutta hurskas ojentaa tiensä.
Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.
30 Ei yksikään viisaus, eli ymmärrys, eikä neuvo, auta herraa vastaan.
Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа.
31 Hevoset valmistetaan sodan päiväksi; mutta voitto tulee herralta.
Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
