Sananlaskujen 16
1 Ihminen aikoo sydämessänsä; vaan Herralta tulee kielen vastaus.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Jokaisen mielestä on hänen tiensä puhdas; mutta Herra tutkistelee sydämet.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Anna Herran haltuun sinun työs, niin sinun aivoitukses menestyy.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Herra tekee kaikki itse tähtensä, niin myös jumalattoman pahaksi päiväksi.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Jokainen ylpiä on Herralle kauhistus, ja ei pääse rankaisematta, ehkä he kaikki yhtä pitäisivät.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Laupiuden ja totuuden kautta pahateko sovitetaan, ja Herran pelvolla paha vältetään.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Jos jonkun tiet ovat Herralle kelvolliset, niin hän myös kääntää hänen vihamiehensä rauhaan.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Parempi on vähä vanhurskaudessa, kuin suuri saalis vääryydessä.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Ihmisen sydän aikoo tiensä; vaan Herra johdattaa hänen käymisensä.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Ennustus on kuninkaan huulissa: ei hänen suunsa puhu tuomiossa väärin.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Oikia puntari ja vaaka on Herralta, ja kaikki painokivet kukkarossa ovat hänen tekoansa.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Kuninkaan edessä on kauhistus väärin tehdä; sillä vanhurskaudella istuin vahvistetaan.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Oikia neuvo on kuninkaalle otollinen; ja joka oikein puhuu, häntä rakastetaan.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Kuninkaan viha on kuoleman sanansaattaja; ja viisas mies lepyttää hänen.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 Kuin kuninkaan kasvo on leppyinen, siinä on elämä, ja hänen armonsa on niinkuin hiljainen sade.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Ota viisautta tykös, sillä se on parempi kultaa: ja saada ymmärrystä on kalliimpi hopiaa.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Siviän tiet välttävät pahaa, ja joka sielunsa varjelee, se tiestänsä ottaa vaarin.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Joka alennetaan, se ensisti tulee ylpiäksi; ja ylpeys on aina lankeemuksen edellä.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Parempi on nöyränä olla siveiden kanssa, kuin jakaa suurta saalista ylpeiden kanssa.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Joka jonkun asian viisaasti alkaa, hän löytää onnen; ja se on autuas, joka luottaa Herraan.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Toimellinen mies ylistetään viisautensa tähden; ja suloinen puhe lisää oppia.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Viisaus on elämän lähde hänelle, joka sen saanut on, vaan tyhmäin oppi on hulluus.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Viisas sydän puhuu toimellisesti, ja hänen huulensa opettavat hyvin.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Suloiset sanat ovat mesileipää; ne lohduttavat sielua, ja virvoittavat luut.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Monella on tie mielestänsä oikia, vaan se johdattaa viimein kuolemaan.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Moni tulee suureen vahinkoon oman suunsa kautta.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Jumalatoin ihminen kaivaa onnettomuutta, ja hänen suussansa palaa niinkuin tuli.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Väärä ihminen saattaa riidan, ja panettelia tekee ruhtinaat eripuraisiksi.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Viekas ihminen houkuttelee lähimmäistänsä, ja johdattaa hänen pahalle tielle.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Joka silmää iskee, ei se hyvää ajattele, ja joka huuliansa pureskelee, se pahaa matkaan saattaa.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Harmaat hiukset ovat kunnian kruunu, joka löydetään vanhurskauden tiellä.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Kärsivällinen on parempi kuin väkevä; ja joka hillitsee mielensä, on parempi, kuin se joka kaupungin voittaa.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Arpa heitetään syliin, vaan Herralta tulee kaikki sen meno.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
