Sananlaskujen 15
1 Suloinen vastaus hillitse vihan, mutta kova sana saattaa mielen karvaaksi.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 Viisasten kieli saattaa opetuksen suloiseksi, vaan tyhmäin suu aina hulluuta sylkee.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 Herran silmät katselevat joka paikassa, sekä pahat että hyvät.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 Terveellinen kieli on elämän puu: vaan valhettelevainen saattaa sydämen kivun.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Tyhmä laittaa isänsä kurituksen; vaan joka rangaistuksen ottaa, hän tulee taitavaksi.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Vanhurskaan huoneessa on yltäkyllä; vaan jumalattoman saalis on hävintö.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Viisasten huulet jakavat neuvoa; vaan tyhmäin sydän ei ole niin.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Jumalattoman uhri on Herralle kauhistus; vaan jumalisten rukous on hänelle otollinen.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 Jumalattoman tie on Herralle kauhistus; vaan joka vanhursjautta noudattaa, on hänelle rakas.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Kuritus on sille paha, joka hylkää tiensä: ja joka rangaistusta vihaa, hänen pitää kuoleman.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
11 Helvetti ja kadotus on Herran edessä: kunka paljon enemmin ihmisten lasten sydämet. (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Ei pilkkaaja rakasta sitä, joka häntä rankaisee, ja ei hän mene viisasten tykö.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Iloinen sydän tekee iloiset kasvot; vaan koska sydän on surullinen, niin rohkeus raukee.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Ymmärtäväinen sydän etsii viisautta; vaan tyhmäin suu tyhmyydellä ravitaan.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Surullisella ihmisellä ei ole koskaan hyvää päivää; vaan jolla hyvä sydän on, hänellä on joka päivä vieraspito.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Parempi on vähä Herran pelvossa, kuin suuri tavara ilman lepoa.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Parempi on ateria kaalia rakkaudessa, kuin syötetty härkä vihassa.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 Vihainen mies saattaa toran matkaan; mutta kärsivällinen asettaa riidan.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 Laiskan tie on orjantappurainen; vaan hurskasten tie on tasainen.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 Viisas poika iloittaa isänsä, ja hullu ihminen häpäisee äitinsä.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 Hulluulle on tyhmyys iloksi; vaan toimellinen mies pysyy oikialla tiellä.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Aivoitus raukee ilman neuvoaa; vaan jossa monta neuvonantajaa on, se on vahva.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 Se on ihmisen ilo, että hän toimella vastata taitaa, ja aikanansa sanottu sana on otollinen.
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 Herra ylpeiden huoneet kukistaa, ja vahvistaa lesken rajat.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Ilkiäin aivoitukset ovat Herralle kauhistukseksi; vaan toimellinen puhe on otollinen.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Ahneudella voitetut kukistavat oman huoneensa; vaan joka lahjoja vihaa, saa elää.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Vanhurskaan sydän ajattelee vastausta; vaan jumalattoman suu ammuntaa pahaa.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 Herra on kaukana jumalattomista; vaan hän kuulee vanhurskasten rukoukset.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 Suloinen kasvo iloittaa sydämen: hyvä sanoma tekee luut lihaviksi.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 Korva, joka kuulee elämän rangaistusta, on asuva viisasten seassa.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Joka ei itsiänsä salli kurittaa, se katsoo ylön sielunsa; vaan joka rangaistusta kuulee, hän tulee viisaaksi.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 Herran pelko on kuritus viisauteen, ja kunnian edellä käy nöyryys.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
